Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 522/16127/15-ц
провадження № 61-19504св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
представник позивача -Вакуленко Валентина Михайлівна,
відповідач -ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 11 листопада 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс Банк", банк), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 374, 58 доларів США.
В обґрунтування свого позову ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" зазначало, що 22 серпня 2007 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ "Правекс Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5449-018/07Р, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі
40 216, 00 доларів США зі сплатою 12, 39% річних за користування кредитом з остаточним строком повернення кредитних коштів до 22 серпня
2014 року.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаним кредитним договором станом на 04 червня 2015 року
в нього виникла заборгованість на загальну суму 37 374, 58 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом за період з 01 серпня
2007 року по 04 червня 2015 року у розмірі 15 272, 00 доларів США; заборгованості за відсотками за період з 01 липня 2008 року по 04 червня 2015 року у розмірі 6 926, 30 доларів США; неустойки (пені) за кредитом
за період з 01 серпня 2012 року по 04 червня 2015 року у розмірі
10 476, 96 доларів США; неустойки (пені) за відсотками за період з 01 серпня 2012 року по 04 червня 2015 року у розмірі 4 699, 32 доларів США.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором
від 22 серпня 2007 року № 5449-018/07Р у розмірі 37 374, 58 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Свяченої Ю. Б. від 22 жовтня 2015 року позов ПАТ КБ "Правекс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Правекс Банк" заборгованість за кредитним договором № 5449-018/07Р від 22 серпня
2007 року на загальну суму 37 374, 58 доларів США, яка складається
із: заборгованості за кредитом за період з 01 серпня 2007 року по 04 червня 2015 року у розмірі 15 272, 00 доларів США; заборгованості за відсотками
за період з 01 липня 2008 року по 04 червня 2015 року у розмірі
6 926, 30 доларів США; неустойки (пені) за кредитом за період з 01 серпня 2012 року по 04 червня 2015 року у розмірі 10 476, 96 доларів США; неустойки (пені) за відсотками за період з 01 серпня 2012 року по 04 червня 2015 року у розмірі 4 699, 32 доларів США.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконував належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідачем погашена не була. За таких обставин суд першої інстанції вважав вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору і статті 1050 ЦК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2018 року заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - ПАТ КБ "Правекс Банк" на правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2015 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня
2015 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ "Правекс-Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" заборгованість за кредитним договором № 5449-018/07Р від 22 серпня
2007 року, яка складається із: заборгованості за кредитом за період
з 01 серпня 2012 року по серпень 2014 року у розмірі 11 955 доларів США; заборгованості за відсотками за період з 01 серпня 2012 року по серпень 2014 року у розмірі 6 926 доларів США.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання з повернення кредиту та зі сплати процентів за його користування до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "Правекс-Банк" пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, для стягнення щомісячних платежів до 01 серпня 2012 року, тому стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором в межах трьох років до моменту звернення ПАТ КБ "Правекс Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", з позовом до ОСОБА_1 . Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в сумі 6 926,30 доларів США за період з 31 серпня 2012 року до 31 серпня 2014 року. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить змінити резолютивну частину постанови Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси
від 22 жовтня 2015 року скасувати, у задоволенні позову ПАТ КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 367/768/17, від 30 січня 2018 року у справі
№ 161/16891/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що розрахунок заборгованості не відповідає змісту кредитного договору та дійшов помилкового висновку про те, що позивач довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку. Представник відповідача вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані наслідки пропуску позивачем позовної давності та не враховано, що за умовами кредитного договору банк набув право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту після 10 січня 2012 року, тому строк позовної давності необхідно обраховувати саме з цієї дати. Заявник посилається на допущення судом апеляційної інстанції математичної помилки від час розрахунку процентів за користування кредитними коштами. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, чим порушив право відповідача на доступ до правосуддя.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просить залишити касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 серпня 2007 року між акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", правонаступником якого виступає ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", та
ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5449-018/07Р, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі
40 216, 00 доларів США зі сплатою 12,39 % річних за користування кредитними коштами з остаточним строком повернення кредитних коштів до 22 серпня 2014 року.
Відповідно до пункту 4.4 кредитного договору від 22 серпня 2007 року позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 479,00 доларів США щомісяця до 10-го числа наступного місяця.
Пунктом 4.5 кредитного договору від 22 серпня 2007 року визначено, що відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент припинення дії кредитного договору, зазначеного в пункті 1.2 кредитного договору.
За порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної у пункті 1.2 кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.
ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, в результаті чого станом на 04 червня 2015 року в нього виникла прострочена заборгованість, яка згідно наданого банком розрахунку становить 37 374, 58 доларів США та складається з: заборгованості за кредитом за період з 01 серпня 2007 року по 04 червня 2015 року у розмірі 15 272, 00 доларів США; заборгованості за процентами за період з 01 липня 2008 року по 04 червня 2015 року у розмірі
6 926, 30 доларів США; неустойки (пені) за кредитом за період з 01 серпня 2012 року по 04 червня 2015 року у розмірі 10 476, 96 доларів США; неустойки (пені) за процентами за період з 01 серпня 2012 року
по 04 червня 2015 року у розмірі 4 699, 32 доларів США.
Останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 28 грудня
2011 року.
05 серпня 2015 року банк звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1
ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності у заяві про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.