Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 496/4104/17
провадження № 6-14554св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - військова частина А2800,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Військової частини А2800 до ОСОБА_1, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, про виселення із займаного житлового приміщення
за касаційною скаргою військової частини А2800 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2019 року у складі судді Трушиної О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року військова частина А2800 звернулася до суду з позовом, в якому просила виселити ОСОБА_1 із займаної ним квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 21 жовтня 2019 року позов залишив без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подавав.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Одеський апеляційний суд постановою від 07 липня 2020 року ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала районного суду про залишення позову без розгляду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 02 жовтня 2020 року, військова частина А2800 просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2019 року і постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
03 жовтня 2019 року військова частина А2800 подала клопотання про перенесення судового розгляду у зв`язку з тим, що її представник за довіреністю старший лейтенант юстиції Буяк Б. С. не мав змоги бути одночасно на двох судових засіданнях майже в один і той самий час, а інший представник військової частини А2800 за довіреністю майор юстиції Бєляєв О. С. перебуває у відрядженні в ООС. Оскільки представники за довіреністю з поважних причин були відсутні на судовому засіданні 21 жовтня 2019 року, питання по суті справи вирішити не вдалося.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Біляївського районного суду Одеської області.
11 грудня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частиною третьою статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.