Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 645/1478/16-ц
провадження № 61-18913св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оцінка 24", про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та скасування державної реєстрації цього договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 03 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (ЗАТ "ОТП Банк", банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 42 560 швейцарських франків. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права продажу предмета іпотеки та виселено з нього ОСОБА_5 .
Рішенням того ж суду у іншій справі від 11 березня 2016 року, яке набрало законної сили 26 травня 2016 року після закінчення апеляційного перегляду, задоволено позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_1, Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - ДВС) про звільнення майна (квартири АДРЕСА_1 ) з-під арешту.
Разом з тим 12 березня 2016 року, до набрання зазначеним вище рішенням законної сили, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором купівлі-продажу відчужило зазначену вище квартиру ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу було укладено з порушенням статті 38 Закону України "Про іпотеку", зокрема продавець не направив ОСОБА_1 повідомлення про намір продати предмет іпотеки, а також на те, що оцінка майна була проведена з порушенням процедури і предмет іпотеки було реалізовано під час дії заборони відчуження, позивач просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним та скасувати його державну реєстрацію.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 12 березня 2016 року недійсним. Скасовано державну реєстрацію зазначеного договору. Розподілено судові витрати.
Рішення першої інстанції мотивовано тим, що продаж квартири проведено під час заборони відчуження, накладеної Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Розподілено судові витрати.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" виконало вимоги статті 38 Закону України "Про іпотеку" та направило ОСОБА_1 повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки. Крім того, суд послався на те, що заборона відчуження на час продажу спірної квартири була знята державним виконавцем постановою від 12 березня 2016 року, яка в судовому порядку не оскаржувалась. Також суд апеляційної інстанції наголосив, що звіт про оцінку предмета іпотеки відповідає по формі і змісту Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", він складений уповноваженою на це особою. Відтак, суд дійшов висновку, що підстав для визнання договору купівлі-продажу не дійсним немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що: - на час укладення договору купівлі-продажу квартира перебувала під арештом, а рішення суду про звільнення цієї квартири з-під арешту не набрало законної сили;
- оспорений договір купівлі-продажу був укладений під час дії заборони відчуження, накладеної Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті";
- спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і в ній також проживає неповнолітня дочка ОСОБА_1 ;
- на думку позивача, правочин має ознаки безгрошового, оскільки покупець не вносила грошові кошти на рахунок ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та не отримувала від останнього платіжних доручень;
- квартира продана відповідачем за 300 531 грн, що є більшою вартістю за узгоджену у пункті 4.4 договору іпотеки, відповідно до якого вартість предмета іпотеки на момент укладення договору визначена сторонами у розмірі 210 400 грн;
- оцінка квартири проведена з порушеннями, оскільки відповідач, замовляючи оцінку предмета іпотеки, надав експерту недостовірні дані;
- відповідач у порушення статті 38 Закону України "Про іпотеку" не повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про намір продажу квартири.
Доводи інших учасників справи
20 січня 2020 року до Верховного Суду надійшло пояснення ТОВ "ОТП Факторинг Україна", в якому посилається на законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
14 січня 2021 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у складі колегії суддів: Ткачука О. С. (судді-доповідача), Калараша А. А., Петрова Є. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що03 серпня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 42 560 швейцарських франків. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк уклав із ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
20 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги за зазначеними вище договорами кредиту та іпотеки.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року з ОСОБА_7 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 717 303 грн 44 коп. та звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 із застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", для чого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надано право від імені ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу квартири будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки квартири. Виселено ОСОБА_5 із указаної квартири.
12 березня 2016 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за ціною 300 531 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оспорений договір купівлі-продажу квартири укладений в порядку та на підставі Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, що діяла на час укладання договору купівлі-продажу) у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.