Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 198/631/19
провадження № 61-12032св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про розірвання договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_2, який є правонаступником ОСОБА_1, на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року, ухвалене суддею Маренич С. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, прийняту у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - ТОВ "Лан") про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 013651 від 06 грудня 2001 року, позивач є власником земельної ділянки площею 7,412 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської радои Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0993.
29 жовтня 2014 року між ним та ТОВ "Лан" було укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 червня 2015 року.
Відповідно до пункту 7 цього договору строк дії договору оренди становить 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір.
06 червня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу орендаря заяву, в якій, посилаючись на пункт 7 вказаного вище договору, заявив про свій намір розірвати договір та повернути належну йому на праві власності земельну ділянку, оскільки у нього виникла потреба та можливість самостійно її використовувати.
У відповідь на цей лист ТОВ "Лан" повідомило, що не вбачає підстав для надання згоди на розірвання договору, оскільки вони належним чином виконують свої обов`язки за цим договором та наведені заявником підстави для його розірвання є необґрунтованими.
Посилаючись на те, що відповідач своєю відмовою у розірванні договору порушує його конституційні права, ОСОБА_1 просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2014 року, укладений між ним та ТОВ "Лан".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів можливості розірвання укладеного договору оренди землі кожні п`ять років в односторонньому порядку. Зокрема, пунктом 28 договору оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається. З огляду на це суди дійшли висновку, що цей пункт договору чітко та недвозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_2 як правонаступник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Лан", у якій останнє просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про залучення його до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 . Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
02 листопада 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
04 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щовідповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 013651 від 06 грудня 2001 року ОСОБА_1 був власником земельної ділянки площею 7,412 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0993 (а. с. 9).
29 жовтня 2014 року відповідно до договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 (орендодавець) передав в оренду ТОВ "Лан" (орендарю) належну йому на праві власності земельну ділянку площею 7,412 га, яка розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області (а. с. 10). Договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 червня 2015 року (а. с. 51).
Пунктом 7 зазначеного договору оренди передбачено строк дії договору - 15 років (тобто до 08 червня 2030 року). Також передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично.
У пункті 27 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається (пункт 28 договору).
Встановлено, що 06 червня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу орендаря заяву, в якій, посилаючись на пункт 7 договору, просив про розірвання договору оренди та повернення належної йому на праві власності земельної ділянки, оскільки у нього виникла потреба та можливість самостійно її використовувати (а. с. 11).
ТОВ "Лан" у відповіді на цей лист повідомило, що не вбачає підстав для надання згоди на розірвання договору, оскільки вони належним чином виконують свої обов`язки за цим договором та одностороннє розірвання укладеного між ними договору без вагомих причин та рішення суду не допускається, про що зазначено у пункті 28 договору (а. с. 12).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.