Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 130/2604/18
провадження № 61-19817св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Марчук В. С.,
Матківської М. В., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті", товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2013 року між товариством та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 99 699,36 грн, що еквівалентно 12 225,55 доларів США та додатковий кредит у розмірі 29 353,40 грн, що еквівалентно 3 204,52 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,90 % річних, строком до 15 березня 2018 року.
Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту та нарахованих на нього відсотків не виконує, у неї перед товариством станом на 10 жовтня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 356 314,81 грн, у тому числі 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Порощука П. П. від 17 травня 2019 року позов ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором у розмірі 168 415,92 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, не повернула кредитні кошти разом із процентами за користування ними. Таким чином, права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 136 504, 89 грн разом із несплаченою сумою процентів у розмірі 24 823,83 грн, пенею у розмірі 7 087,20 грн, а решта вимог позивача є недоведеними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 17 травня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову ТОВ "Порше Мібіліті".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором у розмірі 220 503,93 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заборгованість за тілом кредиту становить 149 160,64 грн, а не 136 504,89 грн, як помилково вважав суд першої інстанції. Крім того, місцевий суд не звернув належної уваги на те, що 18 травня 2016 року позивач надіслав позичальнику вимогу щодо дострокового повернення кредиту протягом 30 днів з дати її відправлення, що свідчить про зміну строку дії кредитного договору
з 15 березня 2018 року на 18 червня 2016 року, а тому помилково стягнув проценти, нараховані після закінчення строку дії договору. При цьому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення 3% річних від суми заборгованості у розмірі 14 170,26 грн та інфляційних втрат у розмірі 57 173,03 грн, на які позивач має право відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 57 173,03 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення інфляційних втрат, оскільки у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягнення не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року від ТОВ "Порше Мобіліті" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.Вказує, що право на відшкодування інфляційних втрат позивач має на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Суд апеляційної інстанції стягнув залишок кредиту відповідно до обмінного курсу гривні на момент направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а не подання позовної заяви, а тому стягнення таких втрат після відправлення вимоги не суперечить чинному законодавству.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 березня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 99 699,36 грн, що еквівалентно 12 225,55 доларів США та додатковий кредит у розмірі 29 353,40 грн, що еквівалентно 3 204,52 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,90 % річних, строком до 15 березня 2018 року.
18 травня 2016 року позивач надіслав позичальнику вимогу щодо дострокового повернення кредиту протягом 30 днів з дати її відправлення, що свідчить про зміну строку дії кредитного договору з 15 березня 2018 року на 18 червня 2016 року.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 356 314,81 грн, яка визначена ним станом на 10 жовтня 2018 року, до якої позивач включив проценти, пеню, штрафи, збитки, 3% річних та інфляційні втрати.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із розрахунком позивача та вважав, що до стягненню підлягає лише тіло кредиту у розмірі
149 160,64 грн, а також 3% річних від суми заборгованості у розмірі
14 170,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 57 173,03 грн, на які позивач має право відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.
Позиція Верховного Суду
Оскільки ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині стягнення з неї інфляційних втрат у розмірі 57 173,03 грн, то відповідно до статті 400 ЦПК України її законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.