Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 200/8930/18
провадження № 61-1608св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Просянська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року в складі суддіТкаченка Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р.,Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Просянська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області звернулась до Бабушкінського районного суду містаДніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу.
Наобґрунтування своїх вимог посилалась на те, що на підставі укладеного 25грудня 2012 рокудоговору з ВАТ "Просянське АТП", яке перебувало у процедурі ліквідації, ОСОБА_1 придбав у власність нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані заадресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно).
Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,3300га, кадастровий номер 1224255400:01:003:0001 (далі - земельна ділянка), яка належить Просянській селищній раді.
На підставі звернення ліквідатора,селищною радою прийняте рішення від 20 жовтня 2015року№ 578-45/6скл "Про прийняття на баланс земельної ділянки", яка раніше надавалася у постійне користування ВАТ "Просянське АТП" згідно з відповіднимдержавнимактом.
Відповідач після оформлення права власності на будівлі, розташовані на цій земельній ділянці, договір оренди земельної ділянки не уклавта ухиляється від його укладання, орендної плати не сплачує. Просянською селищною радою направлялися відповідачеві листи з проханням добровільно сплатити збитки, підписати акт про визначення збитків, вирішити питання про укладання договору оренди, які поверталися з відмітками пошти про закінчення терміну зберігання.
Комісією з питань визначення збитків, заподіяних територіальній громаді смт Просяна у сфері земельних відносин визначено розмір збитків при використанні землі без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), які дорівнюють сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету в разі, якщо б зазначений договір був укладений.
Рішенням виконкому ради від 31 січня 2018 року № 9 затверджено акт комісії від 09 січня 2018 року № 1, відповідно до якого збитки у вигляді неодержаного Просянською селищною радою доходу, за час фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2018 року становлять 368 818, 25 грн. Також позивач недоотримав доходи за час фактичного користування земельною ділянкою за період з 01січня 2018рокудо 01травня 2018 рокув сумі 29 166, 75 грн, а всього 397 985, 00 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 збитки у вигляді недоодержаного доходу у розмірі 397 985,00 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду містаДніпропетровська від 27червня 2018 року справу передано на розгляд Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за підсудністю (а. с. 79).
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17липня 2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 82).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року позовні вимоги Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області суму неодержаного доходу 72 211,25 грн.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 325 773,75 грн відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача ОСОБА_1 наявний склад цивільного правопорушення, оскільки він користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило Просянську селищну раду права одержати дохід у виді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено, і в тому розмірі, який був би встановлений, виходячи з грошової оцінки земельної ділянки та її цільового призначення. Суд врахував те, що право власності на нерухоме майно зареєстроване лише відповідачем з 04 липня 2017 року, тому він має сплатити позивачеві збитки за період з 04 липня 2017 року до 01 травня 2018 рік, які становлять: 43 044,50 грн за 28 днів і 5 місяців 2017 року і 29 166,75 грн за 4 місяці 2018 року, а всього 72 211,25 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року - залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, отже дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, отже підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся,через засоби поштового зв`язку, до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Жовтневого районного суду містаДніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильнезастосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді Просянської селищної ради, оскільки земельна ділянка зареєстрована та знаходиться у користуванні ВАТ "Просянське АТП", та має категорію земель: землі транспорту. Просянська селищна рада не надала до суду жодних документів щодо переведення земель транспорту - в землі запасу. Спірна земельна ділянка позивачем до комунальної власності не прийнята.
Заявник зазначає, що він намагався прийняти заходи щодо оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, однак не має такої можливості, оскільки земельна ділянка площею 1, 33 га, на якій знаходиться його нерухоме майно, сформована як об`єкт, зареєстрована в поземельній книзі, внесена в державний земельний реєстр, та згідно з державним реєстром знаходиться в користуванні ВАТ "Просянське АТП".
Доводи інших учасників справи
У серпні 2020 року Просянська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області, в особі селищного голови Залюбовського С. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Справа надійшла до Верховного Суду 28 липня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 25 грудня 2012 року між ОСОБА_1 і ВАТ "Просянське автотранспортне підприємство", яке визнано банкрутом і щодо якого відкрито процедуру ліквідації, укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-9).
Згідно з пунктом 1.2. договору, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,3300 га, яка має кадастровий номер 1224255400:01:003:0001 та передана у постійне користування згідно з державним актом серії ДР Пк № 37, зареєстрованого у книзі державних актів на право постійного користування землею за № 37 від 16 січня 1996 року, державний акт виданий Просянською селищною радою 29 листопада 1994 року.
Право власності на нежитлові будівлі зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 з 04 липня 2017 року, індексний номер 36066717, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 10).
Листом від 21 вересня 2015 року № 21-09/01 "Про відмову від права постійного користування земельною ділянкою" ліквідатор ВАТ "Просянське АТП" Кулаков А. В. у зв`язку із ліквідацією ВАТ "Просянське АТП", звернувся до голови Просянської селищної ради із проханням вилучити спірну земельну ділянку площею 1,33 га (а. с. 11).
Рішенням Просянської селищної ради від 20 жовтня 2015 року № 578-45/6скл. "Про прийняття на баланс земельної ділянки" задоволено звернення ліквідатора і означену земельну ділянку площею 1,33 га прийнято на баланс селищної ради в землі запасу (а. с. 30).
Суди встановили, що земельна ділянка загальною площею 7,25 га первісно була надана у постійне користування на підставі рішення Просянської селищної ради від 14 грудня 1994 року № 19/11/ХХІІ ВАТ "Просянське АТП", якому було видано державний акт серії ДП ПК № 37, зареєстрований у книзі державних актів на право постійного користування землею за № 37 з 16 січня 1996 року (а. с. 17-20).
Рішенням Просянської селищної ради від 31 березня 1999 року № 49-4/ХХІІІ була вилучена з загальної площі 7,25 га земельна ділянка площею 5,0 га з 01 січня 1999 року та прийнята на баланс Просянської селищної ради з метою передання її у постійне користування ВАТ "Просянське АТП" (а. с. 20-22).
Суд першої інстанції встановив, що спірна земельна ділянка площею 1,3300 га, на якій розташовані належні відповідачеві нежитлові будівлі, на момент їх придбання та на момент розгляду справи у суді першої інстанції залишалася зареєстрованою за ВАТ "Просянське АТП" на праві постійного користування, що підтверджується довідкою відділу у Покровському районі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12 червня 2017 року № 189/172-17, наданої на звернення відповідача (а. с. 98).
Водночас, як встановили суди та не заперечували сторони, земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді Просянської селищної ради, перебуває на її балансі ще з 1994 року, що відомо з рішень Просянської селищної ради про надання її саме у користування ВАТ "Просянське АТП", а не у власність.
Після оформлення права власності на нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, договір оренди земельної ділянки відповідач не уклав, орендної плати не сплачував.
Просянською селищною радою направлялися відповідачеві листи від 01 листопада 2017 року № 1062, від 16 листопада 2017 року № 1122, від 27 грудня 2017 року № 1285, від 07 лютого 2018 року № 115 (за адресою: АДРЕСА_2 ) з проханням добровільно сплатити збитки, заподіяні внаслідок недоотриманих доходів селищною радою, з`явитися для підписання акта про визначення збитків, вирішення питання про укладання договору оренди, які повернені поштою з відмітками пошти про закінчення терміну зберігання (а. с. 32-42).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення оскаржуваній частині відповідають.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області суму неодержаного доходу 72 211,25 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України.
Предметом позову у цій справі є відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу з власника обʼєкта нерухомого майна за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей обʼєкт розміщено.
Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на положення статей 22, 1166 Цивільного Кодексу України(далі - ЦК) та статей 80, 120, 125, 126, 152, 206, 211, 157 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України).
Суд першої інстанції застосував до правовідносин сторін приписи статті 22, глав 82 ("Відшкодування шкоди") та 83 ("Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") ЦК України. Суд першої інстанції встановив склад цивільного правопорушення у бездіяльності відповідача - невжитті ним передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельними ділянками, - що призвело до неодержання доходів територіальною громадою.
Апеляційний суд погодився з таким рішенням суду першої інстанції.
Отже, суди попередніх інстанцій застосували до правовідносин сторін як приписи, які регламентують деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, так і приписи, що регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.