ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/857/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представників учасників справи:
прокуратури - Бересток Б.П.;
позивача - не з`явився;
відповідача-1 - не з`явився;
відповідача-2 - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан"
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя Заверуха С.В.)
від 18.11.2019
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.)
від 21.10.2020
у справі за позовом Заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Красилівської міської ради Хмельницької області
до 1. Красилівської житлово-експлуатаційної контори,
2. Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан"
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У серпні 2019 року Заступник керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Красилівської міської ради (надалі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Красилівської житлово-експлуатаційної контори (надалі - Красилівський ЖЕК, відповідач 1), Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Лан" (надалі - ПМВКП "Лан", відповідач 2), в якому просить визнати недійсним договір оптової поставки №61/18 від 02.01.2018 року, укладений між Красилівським ЖЕКом та ПМВКП "Лан".
В обґрунтування позову прокурор зазначає, що в порушення вимог статей 650, 669 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України, у договорі оптової поставки ПММ № 61/18 від 02.01.2018 року не визначено кількість товару, ціну за одиницю товару, що є предметом договору, а також не вказано загальну суму договору.
1.2. Підставою для звернення до суду з позовом в особі Красилівської міської ради Хмельницької області прокурор визначає загрозу порушень економічних інтересів держави, внаслідок укладення незаконного правочину, завдання шкоди у вигляді незаконних витрат як комунального органу, так і органу місцевого самоврядування в цілому.
1.3. Красилівська житлово-експлуатаційна контора (відповідач 1), заперечуючи у відзиві проти задоволення позову, зазначає, зокрема, що згідно з пунктом 2.2. укладеного між відповідачами договору вказано, що ціна, асортимент та кількість товару вказуються у рахунках, накладних та (або) специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Саме у накладних, копії яких додані до матеріалів справи, вказується ціна товару та його кількість.
Також відповідач 1 зазначив, що ним ведеться робота над проектом тендерної документації для оголошення процедури закупівлі паливно-мастильних матеріалів шляхом відкритих торгів. Оскільки діяльність житлово-експлуатаційної контори неможлива без постійного постачання палива, договір поставки з приватним малим виробничо-комерційним підприємством "Лан" буде розірвано одночасно з укладанням договору з переможцем тендеру. Крім того зазначено, що заступнику керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури була направлена пропозиція про укладання мирової угоди, в якій зазначено, що відповідач 1 оплатить судовий збір за подання до суду позовної заяви на користь прокуратури Хмельницької області після визначення переможця за тендером.
ПМВКП "Лан" у відзиві проти задоволення позовних вимог також заперечує та вказує, зокрема, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки (кількості товару, ціни за одиницю товару, загальної суми договору) про що свідчать накладні від 21.11.2018 та від 14.03.2019. Вважає, що прокурор не довів виключність цього випадку представляти інтереси держави в суді, які прямо передбачені законом, а також не довів (не надав докази), які збитки державі завдано укладенням спірного договору та в чому є порушення інтересів держави.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 924/857/19, позов задоволено. Визнано недійсним договір оптової поставки паливно-мастильних матеріалів № 61/18 від 02.01.2018, який укладений між ПМВКП "Лан" та Красилівською житлово-експлуатаційною конторою.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов таких висновків:
- за оспорюваним договором здійснено закупівлю паливно-мастильних матеріалів у 2018-2019 роках на суми, що перевищують розмір, визначений в частині 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже оспорюваний договір суперечить положенням Закону України "Про публічні закупівлі", а саме статтям 2, 3, 4, 12, пункту 1 розділу ІІ Порядку визначення предмета закупівлі, та відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним;
- накладні містять інформацію про отримання/передачу товарів і як первинні бухгалтерські документи лише підтверджують саме належне виконання договірних зобов`язань, в тому числі щодо передачі товару, однак вказані накладні не є свідченням заздалегідь узгодженої між сторонами правочину кількості товару та його ціни;
- Красилівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України та законами, та є засновником Красилівського ЖЕКу, отже, рада є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах;
- прокурором дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки матеріали справи містять повідомлення Заступника керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури про наміри звернення прокуратури з позовом до суду, що спростовує доводи про відсутність правових підстав для звернення з позовом у цій справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 17.11.2020 ПМВКП "Лан" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 924/857/19, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 14.12.2020 у справі № 924/857/19 залишив без руху касаційну скаргу ПМВКП "Лан" відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що скаржник не зазначив норми, неправильно застосовані чи порушені судами попередніх інстанцій та підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) до касаційної скарги.
3.2. Підставою касаційного оскарження судового рішення в уточненій касаційній скарзі заявник визначив лише пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема:
- застосування судами попередніх інстанцій норм статті 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 914/1844/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурор проти її задоволення заперечує та просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.3. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.4. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.5. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
4.6. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).
4.7. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
4.8. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/1844/18, № 910/6144/18, № 912/2529/18, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
4.9. У справі № 914/1844/18 за позовом першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі: 1) Львівської обласної державної адміністрації, 2) Стрийської районної державної адміністрації Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вівнянська сільська рада, про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, Верховний Суд залишив касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.03.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 - без змін.
4.10. Верховний Суд погодився з прийнятими судовими рішенням щодо того, що прокурор не зазначив, в чому саме полягає неможливість Львівської ОДА і Стрийської РДА звернутися із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки і повернення земельної ділянки Львівській ОДА, оскільки позивачі мають підстави і можливість самостійно захищати свої права, прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачами.
4.11. Отже, позов було залишено без розгляду у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Львівська ОДА і Стрийська РДА не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до Товариства, а сама по собі обставина незвернення Львівської ОДА і Стрийської РДА з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачами функцій із захисту інтересів держави.
4.12. Тобто прокурор у справі № 914/1844/18 не дотримав обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
4.13. Також у справі № 912/2529/18 за позовом керівника Знам`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Знам`янської міської ради до Відділу освіти виконавчого комітету Знам`янської міської ради і ФОП Чабаненка В.В. про визнання недійсними результатів закупівлі, визнання договору недійсним, Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду.
4.14. Касаційний господарський суд зазначив, що саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є підставою для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
4.15. Таким чином, Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва ним інтересів держави в справі № 912/2529/18 та не навів причини, які перешкоджали б захисту інтересів держави належним суб`єктом (уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах).
4.16. У справі № 910/6144/18 Верховний Суд скасував судові рішення про задоволення позову Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ФОП Гопки Олександра Івановича та ТОВ "Топ нерухомість", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, 2. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", про визнання недійсним договору, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення. Скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив таке.