ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/74/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Литвина П.В.,
відповідача - Ганнисика О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Черкаської області
(суддя - Скиба Г.М.)
від 22.07.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
від 11.11.2020,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Канівського комунального підприємства теплових мереж
про стягнення 1 101 571,33 грн,
В С Т А Н О В И В:
у січні 2019 року АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2399/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016 в сумі 3 218 846, 58 грн, з яких 2 098 459, 47 грн основного боргу, 435 050, 91 грн пені, 158 701, 95 грн 3 % річних, 526 334, 25 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.09.2016 № 2399/1617-ТЕ-36 в частині здійснення своєчасного розрахунку за придбаний природний газ.
Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 22.07.2020 скасовано частково. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, стягнуто з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 220 206, 06 грн пені, 142 063, 31 грн 3 % річних, 517 175,09 грн інфляційних втрат.
Приймаючи рішення, суд дійшов висновків про доведеність факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо строків оплати придбаного природного газу.
На підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшив на 50 % розмір заявленої до стягнення пені.
Вказав, що позивачем нараховано відповідачу 1 680,71 грн пені та 240,10 грн 3 % річних безпідставно, в порушення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
У грудні 2020 року АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні 221 794,51 грн пені та 226,92 грн 3% річних і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що судами не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 12.09.2019 у справі № 917/440/18.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає рішення Господарського суду Черкаської області про відмову в задоволенні позову законним та обґрунтованим, а постанову апеляційного суду про часткове задоволення позову такою, що прийнята з неправильним застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Зазначає про недоведеність позовних вимог щодо порушення Канівським комунальним підприємством теплових мереж строків виконання договірних зобов`язань в частині оплати придбаного природного газу. При цьому вважає висновки Північного апеляційного господарського суду про зменшення розміру пені на 50% обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 12.09.2016 між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальником та Канівським комунальним підприємством теплових мереж як споживачем був укладений договір постачання природного газу № 2399/1617-ТЕ-36, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016, 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 6 550 000 куб.м, у тому числі помісячно: жовтень 2016 - 390 000 куб.м; листопад 2016 - 970 000 куб.м; грудень 2016 - 1 280 000 куб.м; січень 2017 - 1 490 000 куб.м; лютий 2017 - 1 320 000 куб.м; березень 2017 - 1 100 000 куб.м.
У пункті 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20 %. Усього до сплати (разом з податком на додану вартість) 5 930,40 грн.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається з сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).
Сторони у договорі передбачили, що споживач здійснює оплату за природний газ виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Погодили, що з урахуванням положень п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до порядку від 11.01.2005 № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 12 договору).
На виконання умов договору позивач передав у жовтні - грудні 2016 року та січні - березні 2017 року, а відповідач прийняв природний газ на суму 32 578 474,49 грн, що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 2 561 049,01 грн; актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 5 211 576, 22 грн; актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 6 869 170,46 грн; актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 7 976 631,14 грн; актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 6 158 180,74 грн та актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 3 801 866, 76 грн.
Між сторонами були підписані спільні протокольні рішення, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" № 3145 від 15.12.2016, № 162 від 17.01.2017, № 955 від 15.02.2017, № 1591 від 15.03.2017, № 3020 від 11.07.2017.
Господарськими судами встановлено, що заборгованість за поставлений природний газ була сплачена відповідачем з порушенням строків, встановлених умовами договору.
Так, остаточний розрахунок за договором у сумі 2 098 459,47 грн Канівське комунальне підприємство теплових мереж здійснило 28.01.2019 (під час розгляду справи у суді), у зв`язку з чим і було закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Порядок оплати вартості природного газу у сумі 2 098 459,47 грн не узгоджувався окремим протокольним рішенням у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Також сторони узгодили у п. 8.2 договору постачання природного газу № 2399/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Оскільки відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання за договором постачання природного газу № 2399/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016, апеляційний суд стягнув з відповідача на користь позивача 220 206, 06 грн пені, 142 063,31 грн 3 % річних, 517 175,09 грн інфляційних втрат. Обґрунтованість та законність висновків апеляційного суду у цій частині в порядку передбаченому ст. ст. 287 - 290 ГПК України сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ст. 300 ГПК України судові рішення в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 226,92 грн 3% річних та 221 794,51 грн пені. За доводами скаржника апеляційний суд безпідставно зменшив суму пені на 220 206,06 грн на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, а також протиправно відмовив у стягненні 1 588,45 грн пені та 226,92 грн 3 % річних внаслідок неправильного застосування Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", без належної перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.