ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/3094/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Пономарьова М.М.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен",
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)
від 08.12.2020,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен"
до виконавчого комітету Бориспільської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Бориспільської міської ради,
про визнання недійсною додаткової угоди до договору
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 14.11.2018 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016, укладеної між ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" і виконавчим комітетом Бориспільської міської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна додаткова угода до договору суперечить чинному на момент її укладення законодавству України, зокрема, ч. 3 ст. 632 ЦК України, адже нею було змінено ціну договору № 3/16 від 10.03.2016 після його виконання, вчинена з боку ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" директором з перевищенням наданих йому Статутом повноважень, за відсутності подальшого її схвалення. Також, на думку позивача, спірна додаткова угода укладена помилково, під впливом обману щодо обставин, які мають істотне значення. З урахуванням вказаного, просив додаткову угоду № 1 від 14.11.2018 визнати недійсною на підставі ст. ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 14.11.2018 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016, укладену між ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" та ВК Бориспільської міської ради.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана додаткова угода № 1 від 14.11.2018 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016 укладена та підписана з боку позивача директором товариства за відсутності необхідного обсягу повноважень, без подальшого її схвалення, тобто укладена без додержання вимог, встановлених ч. 2 ст. 203 ЦК України, що в силу приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що директор ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" при підписанні додаткової угоди № 1 від 14.11.2018 не перевищив встановлене Статутом товариства обмеження щодо можливості укладати від товариства угоди на суму не більше ніж 5 000 000,00 грн. Вказав на подальше прийняття цієї угоди до виконання ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен".
19.01.2021 ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 залишити в силі.
Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду зазначає неврахуваня судом висновків щодо застосування ст. 241 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано ч. 3 ст. 632 ЦК України як підставу недійсності додаткової угоди всупереч правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 916/1545/17, від 20.05.2020 у справі № 915/1865/19, від 12.06.2019 у справі № 904/4256/18, від 10.06.2019 у справі № 911/1630/18. Вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо правомірності зміни розміру пайового внеску після його повної сплати на підставі рішення суб`єкта владних повноважень та застосування до вказаних правовідносин ч. 3 ст. 632 ЦК України, що є підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. У касаційній скарзі позивач посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 16.05.2018 у справі № 910/11163/17 та у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5013/492/12. Стверджує, що зазначення у спірній додатковій угоді про те, що директор ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" діяв на підставі статуту свідчить про ознайомлення іншої сторони правочину - виконавчого комітету Бориспільської міської ради з цим статутом та визначеними в ньому повноваженнями директора. Вважає, що схвалення правочину має здійснюватись уповноваженим органом, яким згідно з Статутом ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" є загальні збори. Посилається, що єдиним учасником позивача Дочірнім підприємством "Кондитерська корпорація "Рошен" були вчинені дії саме на несхвалення спірної додаткової угоди - на адресу відповідача було направлено лист № 350/11 від 14.11.2018, в якому зазначено, що підписання директором ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" додаткової угоди № 1 було вчинено поза межами його повноважень з огляду на пп. "н" п. 5.3 Статуту ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен", а виконавчий комітет не міг не знати про такі обмеження. Стверджує, що апеляційним судом не взято до уваги те, що на момент звернення з пропозицією щодо укладення додаткової угоди, загальна кошторисна вартість об`єкту будівництва була визначена як стала величина. Зокрема, згідно з експертним висновком щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за проектом "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (1-а черга 2-й пусковий комплекс) № 00-0419-18/ЕО/КД від 15.05.2018, зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, який погоджено Комунальним підприємством "Виробниче управління комунального господарства", акта готовності об`єкта експлуатації від 19.09.2018, кошторисна вартість будівництва 2-го пускового комплексу 1-ї черги за затвердженою проектною документацією на будівництво складає 667 308 829, 00 грн. Отже, вважає, що конкретна сума у гривні (667 308 829, 00 грн), від якої мають вираховуватись передбачені спірною додатковою угодою 10% була обом сторонам достеменно відома і містилась у конкретних документах, наявних у сторін, а відповідні 10 % від вказаної суми значно перевищували встановлені Статутом обмеження щодо укладення договорів у розмірі 5 000 000, 00 грн. Також про обізнаність обох сторін з відповідною сумою свідчить і те, що виконачим комітетом Бориспільської міської ради через відділ економічної та інвестиційної політики було складено розрахунок розміру пайової участі (базувався на вказаній кошторисній вартості об`єкта), який 05.11.2018 було електронною поштою направлено позивачу. На думку скаржника, вказані обставини були встановлені і при розгляді справи № 911/688/19, а тому не потребують доказування при розгляді цієї справи в силу вимог ГПК України. Посилається на те, що договір в частині сплати пайової участі сторонами було виконано, а подальша зміна ціни договору не допускається згідно з імперативною нормою ч. 3 ст. 632 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції з наведених у відзиві підстав. Зокрема, зазначає, що додаткова угода № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста Бориспіль № 3/16 від 10.03.2016 стосується встановлення відсоткової ставки пайової участі - 10 % від кошторисної вартості будівництва і будь-якого грошового еквіваленту в ній не зазначено. З огляду на що, згодом, після надання кошторисної вартості будівництва, укладалась додаткова угода -2 з розрахунком і загальною сумою пайового внеску. Стверджує, що повноваження підписувати угоди, крім обмеження у 5 000 000, 00 грн, у підписанта були. При цьому подальші дії ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" свідчать про визнання додаткової угоди № 1. Посилається на постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 і на постанову Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14 та зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення, яке цим постановам не суперечить.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судами, маючи намір будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна на земельній ділянці, що знаходиться у місті Бориспіль, позивач звернувся до Бориспільського міського голови із заявою № 8 від 16.02.2016 про укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя (а.с. 34-36, т. 1).
Бориспільська міська рада, розглянувши заяву ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен", на підставі рішення "Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя" № 457-6-VII від 04.03.2016, встановила розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" при здійсненні будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у сумі 30 000 000,00 грн. Відділу економічної та інвестиційної політики виконавчого комітету міської ради було доручено підготувати договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя (а.с. 37, т. 1).
10.03.2016 між ВК Бориспільської міської ради (виконком) і ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" (замовник) було укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16, відповідно до умов якого замовник зобов`язувався прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Бориспіль на земельній ділянці, загальною площею 18,9623 га, якою користується замовник на правах договорів суборенди земельних ділянок від 02.10.2015, від 02.10.2015, від 13.10.2015, від 03.11.2015 та від 03.11.2015.
Відповідно до п. 1.2 договору грошові кошти пайової участі замовник сплачує на рахунок міського бюджету м. Борисполя у розмірі та на умовах, встановлених цим договором.
Сторони погодили, що у випадку, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами об`єкта, такі інженерні мережі або об`єкти підлягають передачі у комунальну власність м. Бориспіль (п. 1.3 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір пайової участі за цим договором становить 30 000 000,00 грн.
За п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за ним.
На виконання умов договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16, позивач сплатив пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя у сумі 30 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 315 від 30.08.2016 на суму 15 000 000,00 грн, № 919 від 31.05.2017 на суму 15 000 000,00 грн (а.с. 41-42, т. 1).
Виконавчий комітет Бориспільської міської ради листом № 12-31-2807 від 13.07.2017 повідомив, що ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" виконало взяті на себе зобов`язання за договором про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016, сплативши до місцевого бюджету кошти пайової участі в сумі 30 000 000,00 грн (а.с. 53, т. 1).
Рішенням Бориспільської міської ради "Про внесення змін у рішення міської ради" № 457-6-VII від 04.03.2016 "Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя" № 2754-36-VII від 21.12.2017, з метою недопущення втрат місцевого бюджету, відповідно до ст. ст. 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 43 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада внесла зміни у своє рішення "Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 457-6-VII від 04.03.2016", а саме: пункт 1 рішення викладено в іншій редакції: " 1. Встановити розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" при здійсненні будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту. ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" надати до виконавчого комітету загальну кошторисну вартість будівництва об`єкту та інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури для визначення розміру пайової участі. Розмір пайової участі, визначений відповідно до умов вказаного рішення, зменшується на суму коштів, а саме 30 000 000,00 грн, сплачених замовником відповідно до умов договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016, при цьому повернення та відшкодування замовнику не здійснюється".
Позивач звернувся до Бориспільського міського голови з листом № 113 від 08.06.2018, в якому просив розглянути та затвердити проектно-кошторисну документацію по об`єкту "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль", що будується ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен", для розрахунку суми пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бориспіль та передачі окремих об`єктів на баланс КП "Виробниче управління комунального господарства".
Виконавчий комітет Бориспільської міської ради у листі № 12-31-2544 від 20.06.2018 зазначив, що загальну кошторисну вартість будівництва об`єкту необхідно погодити з управлінням капітального будівництва виконавчого комітету міської ради, у зв`язку з чим виконавчим комітетом міської ради направлено для подальшого опрацювання та погодження проектно-кошторисну документацію по об`єкту "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" до управління капітального будівництва та до КП "Виробниче управління комунального господарства". Розрахунок суми пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя при здійсненні будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль буде проведено після погодження проектно-кошторисної документації об`єкту з управлінням капітального будівництва.
Позивач листом № 160 від 24.07.2018 звернувся до Бориспільського міського голови, в якому просив прийняти до комунальної власності територіальної громади такі об`єкти: будівництво дороги промислової і комунальної-складської зони (вул. Героїв Крут); поточний ремонт асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до південно-східного обходу Р-03) м. Бориспіль, Київська обл.; винесення за межі земельної ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" (а.с. 162, т. 1).
Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, розглянувши лист позивача, надав відповідь № 12-31-3324 від 13.08.2018, в якій зазначив, що для прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя вищезазначених об`єктів необхідно надати підписані замовником та підрядником акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за кожним об`єктом (а.с. 163, т. 1).
Листом № 207 від 23.08.2018 позивач повідомив Бориспільського міського голову, що не має фізичної можливості надати підписані замовником та підрядником акти виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за кожним з об`єктів, що пропонуються до передачі у комунальну власність м. Бориспіль тому що ці довідки підписувались з виконаних робіт взагалі на щомісячній основі, окремі об`єкти будівництва не виділялись. Зазначив, що ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" надав кошторисні розрахунки за об`єктами, що відповідає вимогам законодавства. У зв`язку з відсутністю інформації стосовно нормативних вимог щодо необхідності подання довідок за формою КБ-2 та КБ-3 у процесі передачі об`єктів до комунальної власності, позивач просив міського голову надати додаткове обґрунтування вказаних вимог з посиланням на нормативні документи, що містять повний перелік документів, необхідний для передачі об`єктів до комунальної власності та на саму процедуру передачі (а.с. 164, т. 1).
Актом від 19.09.2018, який підписано замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником, субпідрядниками, головним інженером проекту, інженером технічного нагляду, засвідчено готовність об`єкта "Будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (І черга, перший та другий пусковий комплекс)" до експлуатації.
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 19.09.2018 видано ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" сертифікат серії ІУ № 163182990809 від 26.10.2018, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль (І черга, перший та другий пусковий комплекси)" проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
14.11.2018 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016, згідно із п. 1.1 якої позивач (замовник) зобов`язався прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль - І черга перший та другий пускові комплекси та ІІ черга (із відповідними пусковими комплексами (об`єкт), на п`яти земельних ділянках у м. Бориспіль, загальною площею 18,9623 га, якими замовник користується на підставі договорів, укладених з Бориспільською міською радою, а саме: 1) договору оренди землі від 12.09.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 8091, договору про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 1364 від 09.07.2018; 2) договору оренди землі від 18.09.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 38-20 та додаткового договору про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 41-2018 від 14.06.2018; 3) договору оренди землі від 26.03.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 491 (зі змінами та доповненнями) та договору про внесення змін та доповнення до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 457 від 24.07.2018; 4) договору оренди землі від 16.07.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 49-2018; 5) договору оренди землі від 06.10.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 45-2015 до додаткового договору про внесення змін до вказаного договору оренди землі, зареєстрованого в реєстрі за № 20-2018 від 10.04.2018.
Пунктом 3.1 додаткової угоди № 1 встановлено, що замовник сплачує до місцевого бюджету грошові кошти у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, згідно з розрахунком пайової участі замовника у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, який є невід`ємною частиною цього договору за відповідними реквізитами.
У п. 3.2 додаткової угоди № 1 сторони досягли згоди, що підтверджують факт сплати замовником грошових коштів пайової участі при будівництві І черги першого та другого пускового комплексу об`єкта в сумі 30 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.3 додаткової угоди № 1 остаточний розмір пайової участі при будівництві об`єкта визначається згідно з відповідним розрахунком пайової участі, який є невід`ємною частиною цього договору. Остаточний розмір пайової участі може бути розподілено відповідно до черг будівництва об`єкта при цьому, якщо сума, вказана в п. 3.2 договору перевищуватиме суму, яку замовник зобов`язаний сплатити як пайовий внесок при будівництві І черги об`єкта, сторони погоджують, що повернення замовнику сплаченої суми виконкомом не здійснюється; позитивна різниця між вказаними сумами буде вважатися авансовим платежем, а саме коштами пайової участі при будівництві ІІ черги об`єкта (із відповідними пусковими комплексами за потреби); сторони дійшли згоди, що для здійснення розрахунку пайової участі замовнику необхідно звернутися до виконкому та надати такі документи: копію рішення щодо надання вихідних даних на забудову земельної ділянки; копію позитивного висновку комплексної державної експертизи (у передбачених Законом випадках); загальну кошторисну вартість будівництва об`єкту; копію декларації про початок виконання будівельних робіт; банківські реквізити замовника.
Рішенням Бориспільської міської ради "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" основних засобів по об`єкту "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі" від 20.11.2018 № 3877-47-VII (із змінами від 11.12.2018 № 3900-48-VII) прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Борисполя від ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" основні засоби по об`єкту "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі", а саме: "винесення за межі ділянки існуючої зливної каналізації по об`єкту "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у місті Борисполі" загальною протяжністю 1045,0 погонних метрів, загальною кошторисною вартістю 8 510 071,00 грн, в тому числі ПДВ 1 418 345,17 грн та передано вказану зливну каналізацію на баланс КП "Виробниче управління комунального господарства". Вирішено витрати, пов`язані з будівництвом інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури поза межами земельних ділянок, відведених під "Будівництво фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі", які передбачені технічними умовами, відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", врахувати при визначенні розміру пайової участі.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно із ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент укладення спірної додаткової угоди) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
Обман - це винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправдива інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких його введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.
Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.
Необхідно зазначити, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.
Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого у ст. 3 ЦК України. Водночас нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно суті чи наслідків правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є вочевидь нерозумними, неочікуваними, нетиповими.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна додаткова угода № 1 від 14.11.2018 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя № 3/16 від 10.03.2016 була укладена, зокрема, на підставі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням міської ради № 1562-19-VI від 20.12.2011 та з метою виконання рішення Бориспільської міської ради "Про внесення змін у рішення міської ради № 457-6-VII від 04.03.2016 "Про встановлення розміру пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя" № 2754-36-VII від 21.12.2017, яким, зокрема, було встановлено розмір пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя ТОВ "Бісквітний комплекс "Рошен" при здійсненні будівництва фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль у розмірі 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту та яке у судовому порядку не визнано недійсним і є обов`язковим до виконання.
Спірна додаткова угода № 1 від 14.11.2018 була укладена саме для приведення розміру пайової участі позивача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Бориспіль у відповідність до його відсоткового значення, визначеного органом місцевого самоврядування у відповідному рішенні (а.с. 54, т. 1).
Укладаючи спірну додаткову угоду № 1 від 14.11.2018, відповідач не вводив позивача в оману, а лише виконував приписи Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Бориспільської міської ради, як органу, який представляє інтереси територіальної громади міста Бориспіль і приймає від її імені рішення, які відповідно до ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Неотримання позивачем результату, на який він очікував при укладенні спірної додаткової угоди - прийняття до комунальної власності всіх трьох збудованих ним об`єктів (зливної каналізації з будівництва об`єкта "Фабрики з виробництва виробів з борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Борисполі", дороги промислової і комунально-складської зони (вул. Героїв Крут), капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя вул. Героїв Крут до південно-східного обходу Р-03) на виконання технічних умов та зменшення розміру пайової участі на вартість цих об`єктів не є введенням його в оману відповідачем з огляду на положення ст. 230 ЦК України.