ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 808/3837/16
адміністративне провадження № К/9901/47799/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Сокрута М.М.,
представника відповідача Захарченка В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року (головуючий суддя Нестеренко Л.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді Лукманова О.М., Божко Л.А.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" (далі - ПАТ "Запоріжтрансформатор", Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС), правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року: №0000262202, №0000272202, №0000282202, №0000292202, №0000302202, №0000312202.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року: №0000262202, №0000282202, №0000302202, прийняті відносно ПАТ "Запоріжтрансформатор". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 120879 грн, присуджено на користь ПАТ "Запоріжтрансформатор" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року №0000272202, №0000292202, №0000312202. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 279135,52 грн присуджено на користь ПАТ "Запоріжтрансформатор" за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, в обґрунтування скарги щодо неутримання податку при виплаті доходу у вигляді фрахту резиденту Естонії вказує на те, що позивач помилково посилається у цьому випадку на умови Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно (дата набрання чинності 24 грудня 1996 року). Тому контролюючий орган вважає, що позивач при виплаті доходу у розмірі 26821767 на користь резидента Естонії зобов`язаний був утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів нерезидента, виходячи з ставки 6% у розмірі 1609306грн. Щодо неутримання податку при виплаті доходу у вигляді процентів резиденту Австрії відповідач зазначає, що при визначенні необхідності утримання податку з доходу нерезидента слід враховувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (дата набрання чинності 20 травня 1999 року). Проте, відповідно до пункту 2 статті 11 зазначеної Конвенції, такі проценти можуть також оподатковуватися у Договірній державі, в якій вони виникають. Вважає, що пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані позивачем, коли виплачені проценти також оподатковуються в Державі, в якій вони виникли з розміром податку 5% від валової суми процентів. Щодо взаємовідносин із юридичною особою-нерезидентом компанією "Сіадор Ентерпрайзиз Лімітед" з приводу виплати роялті на користь вказаної компанії, на думку контролюючого органу, порушено пункт 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, а саме безпідставно застосовано норми міжнародних договорів щодо не оподаткування доходу нерезидента за 2014 рік при необхідності утримання податку з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми за період, що перевірявся, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи нерезидентів всього у сумі 4269272 грн. Також, контролюючий орган у скарзі посилається на те, що згідно із реєстраційними документами ТОВ "Українська нафто-газова компанія" керівником цього товариства є ОСОБА_1 . При цьому, у ході досудового слідства у кримінальному провадженні №32015100110000352, яке зареєстровано за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ТОВ "Українська нафто-газова компанія" без мети здійснення господарської діяльності, встановлено, що ОСОБА_1 у невстановлений час, в невстановленому місці вступила у попередню змову з невстановленою особою, яка запропонувала останній здійснити фіктивне підприємництво за винагороду, саме придбати суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та перереєструвати його в органах державної влади з метою, в тому числі, прикриття незаконної діяльності інших осіб, на що ОСОБА_1 погодилася та отримала грошову винагороду. В подальшому вказане товариство було переоформлено на ОСОБА_1 . Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Під час досудового слідства ОСОБА_1 заперечила свою участь у фінансово-господарській діяльності підприємства та підписанні від його імені фінансових документів. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 7 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності. В ухвалі відображено, що підозрювана ОСОБА_1 визнала свою вину в інкримінованому правопорушенні повністю. Враховуючи вище викладене, податковий орган вважає, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПАТ "Запоріжтрансформатор" та ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у 2013 році. Також контролюючий орган у скарзі посилається на порушення позивачем підпунктів "б", "ґ", "г" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 3.1 розділу 3 Порядку заповнення та надання податковими агентами податкового розрахунку за формою 1ДФ від 13 січня 2015 року №4. Вважає, що податкова звітність подана із недостовірними відомостями та помилками, про що свідчить Повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1ДФ.
ПАТ "Запоріжтрансформатор", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача Офіс великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників позивача та відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у період з 22 лютого 2016 року по 15 червня 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Запоріжтрансформатор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої 23 червня 2016 року складено Акт №49/28-04-14-00/00213428 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки позивачем порушено:
1) пункт 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2, 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1081095 грн (у тому числі: за 2013 рік у сумі 1081095 грн;
2) абзац б) підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування всього у сумі 3078790 грн, у тому числі: за півріччя 2014 року у сумі 1401823 грн, за три квартали 2014 року у сумі 2575546 грн, за 2014 рік у сумі 3078790 грн;
3) пункт 192.1 статті 192, пункти 198.1, 198.3 статті 198, пункти 200.1, 200.2, 200.3, абзац а пункту 200.4 статті 200 ПК України: завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1229823 грн (у тому числі по періодам: червень 2013 року на 88269 грн; липень 2013 року на 321749 грн; серпень 2013 року на 387193 грн; вересень 2013 року на 432612 грн); занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 91828 грн (у тому числі по періодам: листопад 2013 року на 91174 грн; січень 2014 року на 654 грн;
4) підпункти 14.1.12, 14.1.206, 14.1.260 пункту 14.1 статті 14, пункти 103.2, 103.3 статті 103, пункт 152.8 статті 152, пункти 160.1, 160.2, 160.5 статті 160 ПК України в результаті чого занижено податок з доходів нерезидентів всього на суму 6244468 грн, у тому числі: за 2013 рік у сумі 2587264 грн; за 2014 рік у сумі 3657204 грн;
5) пункт 120.1 статті 120 ПК України позивачем не подано до контролюючого органу додатки ПН до декларації з податку на прибуток підприємств при здійсненні на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-якої виплати доходу із джерелом його походження з України;
6) підпункти б, г, ґ пункту 176.2, статті 176 ПК України за поданою звітністю - Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за Формою №1ДФ за ІІ квартал 2013 року, ІІI квартал 2013 року, І квартал 2014 року, ІІ квартал 2014 року, ІІІ квартал 2014 р, ІV квартал 2014 року, що призвело до зміни платника податку;
7) пункт 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок у сумі 27730,52 грн.
На підставі Акту перевірки податковим органом 11 липня 2016 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000262202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 3078790 грн;
№ 0000272202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1351368,75 грн (у тому числі 1081095 грн - основний платіж та 270273,75 грн - штрафні (фінансові) санкції);
№0000282202, яким збільшено грошове зобов`язання на суму 510 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб;
№0000292202, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 340 грн;
№0000302202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 10779302,42 грн (у тому числі 6244468 грн - основний платіж та 4534834,42 грн - штрафні (фінансові) санкції;
№0000312202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1706992,50 грн (у тому числі 1137995 грн сума завищення бюджетного відшкодування, яка відшкодована на дату складення цього податкового повідомлення-рішення та 568997,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення - рішення, прийняті контролюючим органом 11 липня 2016 року протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Для перевірки правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, суд апеляційної інстанції перевіряє в межах апеляційних скарг кожне податкове повідомлення-рішення та підстави його прийняття.
Що стосується правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року №0000262202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у розмірі 3078790 грн, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України, при визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов`язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов`язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
Водночас, до складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь:
1) нерезидента (крім нарахувань на користь постійного представництва нерезидента, яке підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 160.8, нарахувань, що здійснюються суб`єктами господарювання у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення", та нарахувань за надання права на користування авторським, суміжним правом на кінематографічні фільми іноземного виробництва, музичні та літературні твори) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від операційної діяльності (за вирахуванням податку на додану вартість) за рік, що передує звітному, а також у випадках, якщо виконується будь-яка з умов, зокрема: особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.
Так, судами встановлено, що в акті перевірки контролюючий орган зазначив, про порушення позивачем абзацу б) підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України, оскільки на його думку, позивач безпідставно відніс до складу витрат нараховані компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед роялті у періоді з 4 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, так як компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті по договору про надання права використання ноу-хау та з 4 квітня 2014 року ОСОБА_2 (бенефіціаром) відмовлено у праві отримувати плату за використання ноу-хау Компанії, у результаті чого підприємством завищено витрати на збут за 2014 рік у сумі 3078790 грн. Так, перевіркою було встановлено, що взаємовідносини ПАТ "Запоріжтрансформатор" з компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед у періоді з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року відбувались на підставі договору від 28 липня 2006 року №165 про надання права використання ноу-хау та договору від 6 грудня 2012 року №РД0114653 про надання невиключної ліцензії на використання об`єкту промислової власності (винаходу), який охороняється патентом РФ. Складено у місті Москва. Позивачем у періоді з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року задекларована по рядку 17 ПН Декларацій з податку на прибуток підприємств сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період виплату доходів у вигляді роялті нерезиденту Сіадор Ентерпрайзис Лімітед. При розрахунку податкових зобов`язань компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед, позивач посилаючись на статтю 103 глави 10 розділу ІІ ПК України застосував норми міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Сума доходів, нарахована ПАТ "Запоріжтрансформатор" до сплати компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед у 2013 році склала 8854015 грн. Позивачем задекларовано згідно статті 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна (дата підписання 29 жовтня 1982 року, набрання чинності 26 серпня 1983 року) ставку податку - 0%, податок з суми нарахованого доходу - 0,00 грн. Сума доходів, нарахована позивачем до сплати компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед у 2014 році склала 40467000 грн. Товариством задекларовано згідно з пунктом 4 статті 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (дата підписання 8 листопада 2012 року, дата набрання чинності 7 серпня 2013 року) ставку податку 5%, податок з суми нарахованого доходу 2023350 грн. У редакції Конвенції 2012 року, підготовленої Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) вказується, що якщо компанія отримує дохід і перераховує іншій особі, то така компанія має ознаки агента, а значить, не є бенефіціаром. Також, навіть якщо посередник не є агентом, але фактично перераховував кошти іншій особі, така інша особа вважається фактичним одержувачем доходу. Фактичним власником доходу не може бути його формальний власник, який має на практиці вкрай обмежені повноваження щодо доходу і діє швидше як адміністратор або представник на користь інших, зацікавлених осіб.
Також, проведеною перевіркою встановлено, що компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед, розташована на Кіпрі, не є фактичним власником доходів (роялті) за договором від 28. липня 2006 року №165 про надання права використання ноу-хау, та відповідно пільгова ставка оподаткування застосовуватися не може. Податковим органом отримана податкова інформація стосовно взаємовідносин ОСОБА_2 (винахідником ноу-хау) та компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед (Кіпр), а саме: Рішення Арбітражного суду міста Москви від 31 липня 2015 року у справі №А40-211884/14 про розірвання договору від 5 липня 2006 року на виконання науково винахідницьких, конструкторських та технологічних робіт та надання консультаційних послуг, укладеним між ОСОБА_2 та компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед та Постанова Арбітражного суду Московського округу від 29 лютого 2016 року, якою касаційна скарга компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед залишена без задоволення, а прийняті у справі акти суду - без змін. Враховуючи наведене, відповідно до Рішення Арбітражного суду міста Москви від 31 липня 2015 року у справі №А40-211884/14 про розірвання договору від 5 липня 2006 року на виконання науково-винахідницьких, конструкторських та технологічних робіт та надання консультаційних послуг, укладеним між ОСОБА_2 та компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед та Постанови Арбітражного суду Московського округу від 29 лютого 2016 року, договір на виконання науково винахідницьких, конструкторських, технологічних робіт та надання консультаційних послуг між ІП ОСОБА_2 та компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед від 5 липня 2006 року з 4 квітня 2014 року припинив свою дію. Таким чином перевіркою встановлено, що компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед по взаємовідносинам з ПАТ "Запоріжтрансформатор" по договору від 28 липня 2006 року №165 про надання права використання Ноу-хау не є бенефіціарним (фактичним) власником доходів (роялті), але в розумінні підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України, бенефіціар ( ОСОБА_2 ) до моменту розірвання договору від 5 липня 2006 року надавав компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед право отримувати винагороду за використання Ноу-хау.
Крім того, контролюючим органом при проведенні перевірки встановлено, що з 4 квітня 2014 року договір від 5 липня 2006 року припинив свою дію, а тому з 4 квітня 2014 року у компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед відсутнє право від бенефіціара (фактичного власника) ОСОБА_2 на отримання винагороди за використання Ноу-хау. При цьому, нарахування роялті на користь компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед згідно договору від 6 грудня 2012 року №РД0114653 не розглядається цією перевіркою як порушення абзацу б підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України, оскільки згідно договору, компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед є власником патентів РФ на винахід ОСОБА_2 .
Також, перевіркою встановлено, що у періоді з 4 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивач мав правовідносини з компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед згідно договору від 28 липня 2006 року №165 про надання права використання Ноу-хау. На виконання вказаного договору позивачем складено акти на використання патенту у період з 4 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року.
Всього за період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року Товариством складено акти по розрахунку роялті згідно договору від 28 липня 2006 року №165 на суму 3078790,20 грн.
Перевіркою також встановлено, що до складу витрат по рядку 06.2 Декларації "Витрати на збут" у періоді, що перевірявся ПАТ "Запоріжтрансформатор" віднесено роялті у повному обсязі на суму 6157880,41 грн, зокрема, віднесено до складу витрат на збут роялті, нараховані Товариством у періоді з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року згідно договору від 28 липня 2006 року №165 на суму 3078790,20 грн. Таким чином, на думку податкового органу, оскільки з 4 квітня 2014 року договір між ОСОБА_2 та компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед від 5 липня 2006 року припинив свою дію, тому у відповідності до абзацу б підпункту 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України, до складу витрат не повинні включатися роялті, нараховані на користь компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед по договору від 28 липня 2006 року №165, так як з 4 квітня 2014 року ОСОБА_2 не надано право компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед отримувати ці роялті.
Отже, контролюючий орган вважав, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат нараховані компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед роялті у періоді з 4 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, оскільки компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті по договору про надання права використання ноу-хау та з 4 квітня 2014 року ОСОБА_2 (бенефіціаром) відмовлено у праві отримувати плату за використання ноу-хау Компанії, у результаті чого Товариством завищено витрати на збут за 2014 рік у сумі 3078790 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість вказаних тверджень відповідача та зазначили, що контролюючим органом, при дослідженні питання застосування позивачем норм міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування при виплаті доходів нерезиденту компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед було розглянуто лише договір від 28 липня 2006 року № 165 про надання права використання ноу-хау. Так, відповідно до зазначеного договору, компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед надала Товариству невиключне право використання ноу-хау шляхом виконання у строк освоєння ноу-хау науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських та технологічних робіт, формалізація їх результатів у вигляді документації, передачі такої документації, консультування з ноу-хау, а позивача зобов`язано протягом дії договору здійснювати періодичні платежі за використання ноу-хау. До договору застосовується законодавство України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання прибутку і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Право на включення такого виду витрат до оподатковуваних мають ті платники податку, які доводять документально приналежність наведених у статті 140 ПК України витрат або їх окремих частин, по-перше, до власної господарської діяльності, по-друге, відповідають умовам нормативних вимог зазначеної статті.
З системного аналізу норм права, що регулюють відносини інтелектуальної власності, вбачається, що суть передачі невиключного права на використання об`єкта інтелектуальної власності полягає в тому, що передача такого права одному покупцеві не виключає можливості використання власником об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним (власником об`єкта права інтелектуальної власності) іншим особам прав на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір на надання невиключної ліцензії на використання об`єкта промислової власності (винаходу), який охороняється патентом РФ, від 6 грудня 2012 року №РДО114653, так і договір про надання права використання ноу-хау від 28 липня 2006 року №165 діють у встановленому порядку, не визнані недійсними та не розірвані.
На підтвердження дії зазначених договорів до суду надано лист компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед від 30 травня 2016 року, в якому зазначено, що технології виготовлення керуємого підмагніченням електричного шунтуючого реактора ОСОБА_2 110 кВ були викуплені у вченого ОСОБА_2 компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед, зокрема, були викуплені патенти на винахід, стосовно даного реактора та секрети його виробництва (ноу-хау), після викупу даних технологій патенти на винахід були зареєстровані за компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед у патентному відомстві РФ та ОСОБА_2 перестав бути їх власником. Отже, цим листом компанія повідомляє, що дохід, який сплачується позивачем компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед по договору про надання права користування ноу-хау від 28 липня 2006 року № 165, залишається у розпорядженні компанії Сіадор Ентерпрайзис Лімітед та використовується на власний розсуд.
При цьому, компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед не є ні представником, ні посередником ОСОБА_2 при отриманні доходу, а є кінцевим бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) цього доходу.
Пункт 9.6 Договору на науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських та технологічних робіт і надання консультаційних послуг від 5 липня 2006 року, що укладений між компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед та науковцем ОСОБА_2 на продаж секретів виробництва реактора (ноу-хау) та розірваного ОСОБА_2, містить таку умову: без шкоди для інших положень цього договору покупець (компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед) зберігає право на невиключне використання ноу-хау, документації і конфіденційну інформацію, отриманих ним на момент розірвання.
Отже, після розірвання договору від 5 липня 2006 року за компанією Сіадор Ентерпрайзис Лімітед зберігається право на невиключне використання ноу-хау, документацію і конфіденційну інформацію, отриманих на момент такого розірвання.
Таким чином, рішенням Арбітражного суду міста Москви у справі № А40-211884/14 від 31 липня 2015 року, встановлено, що з 4 квітня 2014 року договір від 5 липня 2006 року розірвано. Разом з тим, про те, що компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед втратила невиключне право використання ноу-хау через розірвання договору у вказаному рішенні не йдеться.
Крім того, до суду надано довідку, засвідчену спеціальним штампом "Апостиль", проставленим компетентним органом держави, в якій складено документ. Так у довідці зазначено, що компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед має ідентифікаційний код нерезидента, з якою укладено міжнародний договір 12165061L. Зазначеною довідкою підтверджується, що предявник цієї довідки дійсно є резидентом у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кіпром.
Відповідно до пункту 103.3 статті 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Вказана норма встановлює правило, згідно з яким бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу є особа, яка не здійснює будь-які посередницькі функції з утримання цього доходу, тобто не діє як представник, як агент або будь-яка інша довірена особа, яка є лише посередником в отриманні доходу та передачі його реальному власнику.
Отже, у даному випадку це правило використовується повністю, оскільки компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед купила у ОСОБА_2 відповідні технології. При цьому, той факт, що компанія Сіадор Ентерпрайзис Лімітед придбала ці технології в розстрочку або розрахувалася у інший спосіб, відмінний від одноразового платежу, не скасовує статус компанії як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу у розумінні пункту 103.3 статті 103 ПК Україги.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про протиправність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 11 липня 2016 року №0000262202, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік.
Що стосується правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 11 липня 2016 року: №0000272202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1351368,75 грн та №0000312202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1706 992,50 грн, то судами попередніх інстанцій встановлено таке.
Позивач в обгрунтування позову посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність у нього права на формування витрат податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та ТОВ "Лідергаз", у зв`язку з нереальністю господарських операцій, оскільки товар (природний газ) від ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та TOB "Лідергаз" фактично отримано, оплачено та використано в господарській діяльності позивача. В акті перевірки зазначено про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на формування витрат та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Висновок контролюючого органу про порушення приписів ПК України не може ґрунтуватися на припущеннях. Щодо ТОВ "Українська нафто-газова компанія", ТОВ "Лідергаз" відсутні вироки у кримінальних провадженнях; позивач не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом вимог чинного законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер.
У свою чергу, контролюючий орган мотивує нереальність господарських операцій, посилаючись на кримінальні провадження стосовно вказаних контрагентів позивача.
Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було досліджено документи (копії), які знаходяться у матеріалах справи щодо зазначених відповідачем кримінальних проваджень.
Так, Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області від 7 вересня 2016 року задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, у зв`язку з закінченням строків давності.
Зазначеною ухвалою, відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення незаконності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами ТОВ "Українська нафто-газова компанія".
В мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що завдання шкоди від протиправної діяльності ОСОБА_1 не встановлено.
Водночас, у межах кримінального провадження № 32016100110000174 від 3 серпня 2016 року провадилось досудове розслідування тільки стосовно ОСОБА_1 і тільки стосовно кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При цьому, передбачене статтею 72 вказаного Кодексу звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
В ухвалі Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області суду про закриття кримінального провадження від 7 вересня 2016 року, яка відповідачем надана як доказ порушення податкового законодавства з боку позивача, водночас, факт наявності ознак злочину з боку позивача (підприємства-покупця) взагалі не встановлювався.
Таким чином, вказана ухвала суду про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Посилання відповідача на зазначену кримінальну справу, в якій закрито провадження, не є підставою для висновку про протиправність дій позивача.
Щодо контрагента позивача ТОВ "Лідергаз" відсутні будь-які вироки та ухвали по кримінальним провадженням. При цьому, позивачем до суду надано документи, що підтверджують господарську діяльність між позивачем та ТОВ "Лідергаз", а саме: договір на постачання природного газу від 16 травня 2013 року № ЛН/13-163, податкові накладні, які підписані та сформовані належним чином; списання та розподіл природного газу між цехами ПАТ "Запоріжтрансформатор", що підтверджується службовими записками в.о. головного енергетика заводу ОСОБА_3 .
Належне оприбуткування газу, отриманого від ТОВ "Українська нафто-газова компанія" та ТОВ "Лідергаз", та використання позивачем вказаного газу у власній господарській діяльності підтверджується первинною документацією, а саме:
Актом передачі-приймання природного газу від 31 серпня 2013 року, відповідно до якого ТОВ "Українська нафто-газова компанія" передало, а Товариство, яке є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору від 24 липня 2013 року № ПН/13-409;
Актом передачі-приймання природного газу від 30 червня 2013 року, відповідно до якого ТОВ "Лідергаз" передало, а Товариство, яке є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору від 16 травня 2013 року №ЛН/13-163;
Актом передачі-приймання природного газу від 31 липня 2013 року, відповідно до якого ТОВ "Лідергаз" передало, а Товариство, яке є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору від 16 травня 2013 року №ЛН/13-163;