ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-10615/10/2670
адміністративне провадження № К/9901/36019/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року у складі судді Огурцова О.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л.О., Межевича М.В. у справі №2а-10615/10/2670 за позовом Компанії "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2010 №0001122204/0, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Позивач Компанія "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2010 №0001122204/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2015 К/9991/46891/11 касаційну скаргу компанії "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому судовому розгляді, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 21 березня 2017 року, позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ДПС від 08.06.2010 №0001122204/0 в частині визначення суми податкового зобов`язання в податку на прибуток з суми грошових коштів та вартості товарно-матеріальних цінностей, отриманих представником "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" на території України від Компанії "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" та його представництва в Російській Федерації.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У період з 31.03.2010 по 28.04.2010 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Представництва "Емерсон Просесс Менеджмент АГ", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.02.1994 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 22.02.1994 по 31.12.2009.
За результатами перевірки складено акт № 73/2204/19364733 від 25.05.2010, яким встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що призвело до недооцінення об`єкта оподаткування та, в свою чергу, до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 8282461,00 грн.
08 червня 2010 року на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001122204/0 яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 16564922 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 8282461,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 представництво позивача отримало на свій банківський рахунок фінансування від нерезидента - компанії "Emerson Process Management AG" (Швейцарія) та представництва цієї компанії, відкритого у Російській Федерації, в загальній сумі 30199836,00 грн. На банківський рахунок представництва грошові кошти були зараховані з призначення платежу "на утримання офісу", а саме: від компанії "Emerson Process Management AG" (Швейцарія) - 7443860 грн, у тому числі: за 2007 рік - 505000,00 грн, за 2009 рік - 6938860,00 грн.; від представництва компанії "Emerson Process Management AG" в Російській Федерації - 22755976,00 грн, в тому числі: за 2007 рік - 7667790,00 грн., за 2008 рік - 9868699,00 грн., за 2009 рік - 5219487,00 грн. Крім того, представництво позивача ввезло на митну територію України у режимі імпорту ТМЦ (демонстраційне обладнання та частини до цього обладнання) на безоплатній основі загальною митною вартістю в перерахунку по курсу Національного банку України на дати оформлення вантажно-митних декларацій 444772,29 грн.
Судами встановлено, що позивачем 29.02.2016 та у судовому засіданні 05.04.2016 було подано додаткові пояснення та клопотання про залучення додаткових доказів та пояснень до якого складені ним довідки про те, що Dieterich Standart, Inc., Ridge Tool Europe NV, METRAN та Copeland Gmbh є його афілійованими компаніями.
Представником позивача надано також пояснення в суді першої інстанції про те, що наявність інших відправників у ВМД викликана суто логістичними домовленостями, оскільки всі договори щодо замовлення поставки рекламних та демонстраційних матеріалів були укладені позивачем, а не його представництвом в Україні, яке отримувало, використовувало та повертало демообладнання виключно на підставі інструкції позивача. Також позивач посилався на те, що 3 компанії з 7 від яких представництвом "Емерсон Просесс Менеджмент АГ" та території України було отримано товарно-матеріальних цінності є його афілійованими компаніями. Проте, доказів на підтвердження вказаних фактів, позивачем суду надано не було та у судовому засідання зазначено про неможливість їх надання з архіву, оскільки їх було знищено. При цьому, документів на підтвердження знищення певної документації позивачем суду надано не було.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог Компанії та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що постійне представництво нерезидента в Україні з метою оподаткування не може розглядатися як відокремлений підрозділ нерезидента, на якого поширюється виняток, передбачений п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Тобто суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої постійним представництвом, вартості (робіт, послуг) безоплатно наданих постійному представництву, включається до його валового доходу.
Позивачем були подані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до пункту 1.17 ст. 1 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар`єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов`язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.
За визначенням підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.
Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 ст.2 цього Закону встановлено, що платниками податку є: постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР).
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов`язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов`язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов`язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов`язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.