ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10421/16
адміністративне провадження № К/9901/29157/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року у складі головуючого судді Келеберди В.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б., Губської О.А. у справі №826/10421/16 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2016 №88/26-15-14-01-03, №90/26-15-14-01-03, №89/26-15-14-01-03, №91/26-15-14-01-03 в частині зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 888 840 грн та податкового повідомлення-рішення від 26.06.2016 №2532615140103.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.04.2016 №88/26-15-14-01-03, №90/26-15-14-01-03, №89/26-15-14-01-03, №91/26-15-14-01-03 в частині зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 888 840 грн та податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 №2532615140103, прийняті ГУ ДФС у м. Києві.
2.2. Стягнуто на користь ТОВ "Господарник" судовий збір в сумі 257 339,24 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Господарник" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 18.03.2016 №26/26-15-14-01-03/30971302 (далі - акт перевірки).
3.2. З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139, п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення оподаткування податком на прибуток всього на суму 12 148 229 грн; п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 577 768 грн.; ст. 286 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по платі на землю в сумі 3 267 008,15 грн.
3.3. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.04.2016:
- №88/26-15-14-01-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 866 652 грн;
- №91/26-15-14-01-03, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 12 148 229 грн;
- №90/26-15-14-01-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 3 544 252 грн (за основним платежем 2 835 401,6 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 708 850,40 грн.);
- №89/26-15-14-01-03, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 194 815,84 грн, (за основним платежем 155 852,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 963,17 грн.).
3.4. Крім того, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Господарник" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 в частині питань, що стали предметом оскарження, за результатом якої складено акт від 06.06.2016 №143/26-15-14-01-03/30971302.
3.5. З акту перевірки від 06.06.2016 №143/26-15-14-01-03/30971302 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139, п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення оподаткування податком на прибуток всього на суму 12 550 229 грн.; п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 577 768 грн; ст. 286 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по платі на землю в сумі 2 991 254,27 грн.
3.6. На підставі акту перевірки податковим органом винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 26.06.2016 №2532615140103, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 402 000 грн.
3.7. Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:
- по контрагенту ТОВ "Інтер Профі Груп" акти перевірки не містять детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), позивачем не доведено зв`язок між господарською діяльністю підприємства та отриманим послугами;
- позивачем не надано в повному обсязі до перевірки документи, щодо витрат пов`язаних з придбанням корпоративних прав, визначення вартості корпоративних прав, ціни продажу корпоративних прав (договори з ДП "Строй Маркет Груп", ТОВ "Егіда Інвест", ТОВ "ГК "Інвест", ТОВ "Фірма Корал", ТОВ "Каскад М");
- безтоварність господарських операцій між ТОВ "Інтер Профі Груп" з ТОВ "Айпітрейд", ТОВ "Креалтрейд".
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ "Інтер Профі Груп" з ТОВ "Айпітрейд", ТОВ "Креалтрейд" не вказують на безтоварність операцій позивача з вказаним контрагентом та порушення саме позивачем податкового законодавства.
4.1. Суд врахував, що на підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії: кошторисів вартості послуг, нарядів-замовлень, звітів про надані послуг, актів надання послуг, податкових накладних, копії виписок по банківському рахунку позивача.
4.2. Щодо доводів податкового органу, що в актах надання послуг не вказано детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), судами зазначено, що така розшифровка міститься в кошторисах вартості послуг.
4.3. Також, оскільки основним видом діяльності позивача за КВЕД є комплексне обслуговування об`єктів, то придбання послуг, зокрема, з прибирання приміщень та території, дератизації та дезінфекції приміщень, стрижки трави, миття фасадів та вікон, техніко-експлуатаційного обслуговування приміщень тощо, прямо пов`язано з господарською діяльністю позивача.
4.4. З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суди дійшли висновку, що зобов`язання за договором між позивачем та ТОВ "Інтер Профі Груп" виконано в повному обсязі, а отже висновок відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 ст. 139 Податкового кодексу України та включення до собівартості витрат суми 2 888 840 грн.; про порушення позивачем п. 198.3, п, 198.6 ст 198, п. 201.10 ст 201 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ, на думку суду, є необґрунтованим та спростовується наявними матеріалами справи.
4.5. Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем витрат пов`язаних з придбанням корпоративних прав за 2014 рік в сумі 8 661 139 грн, суди вказали, що на підтвердження набуття права власності на частки у статутному капіталі названих підприємств позивачем надано копії: договорів, банківських виписок, актів прийому-передачі, статутів названих товариств.
4.6. Отже, за результатом аналізу наданих позивачем копії первинних бухгалтерських операцій судом підтверджено суму витрат в розмірі 8 661 139 грн, пов`язаних з придбанням корпоративних прав, у зв`язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 153.8, п. 153.9 ст. 153 Податкового кодексу України спростовано матеріалами справи.
4.7. Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст. 286 Податкового кодексу України, судами зазначено, що позивачем було надано до податкового органу витяг з технічної документації № Ю27050/2009 від 19.10.2009 і саме такий розмір нормативної грошової оцінки останнім було вказано у податкових деклараціях з орендної плати.
4.8. Судами вказано, що використання податковим органом інформації, наданої КП "Київський інститут земельних відносин" довідкою на запит податкового органу, не є належним способом визначення розмірів узагальнюючих коефіцієнтів, площі земельних ділянок, яка надана для обслуговування будинку, оскільки останній не являє собою дані Державного земельного кадастру у розумінні як Податкового кодексу України, так і Закону України "Про Державний земельний кадастр". Крім того, Закон України "Про Державний земельний кадастр" на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містив можливості надання даних ДЗК у вигляді листа.
4.9. Також, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено, а отже суд визнав необґрунтованим висновок податкового органу про те, що позивачем занижена орендна плата за землю за 2014 рік по земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Головне управління ДФС у місті Києві, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5.1. Зазначає, що позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 577768 грн по господарських операціях з ТОВ "Інтер Профі Груп" та ТОВ "Айпітрейд", оскільки в ході перевірки за даними АІС "Податковий блок" ТОВ "Інтер Профі Груп" сформовано податковий кредит на 70% за рахунок ТОВ "Айпітрейд", а ТОВ "Айпітрейд" - на 80% за рахунок ТОВ "Креалтрейд". Вказує, що віднесені позивачем суми до податкового кредиту не підтверджуються первинними документами.
5.2. Зазначає, що по контрагенту ТОВ "Інтер Профі Груп" акти перевірки не містять детальної розшифровки господарської операції, час надання послуги, розрахунок вартості, кількість осіб, що задіяні при виконанні робіт (послуг), позивачем не доведено зв`язок між господарською діяльністю підприємства та отриманим послугами.
5.3. Вважає безпідставним включення позивачем до собівартості витрат суми у розмірі 2 888 840 грн, оскільки щодо цих послуг до перевірки не надано документів щодо їх зв`язку та подальшого використання у власній господарській діяльності підприємства.
5.4. Посилається на ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують витрати, пов`язані з придбанням корпоративних прав в сумі 8661139 грн.
5.5. Також скаржник посилається на встановлення під час перевірки порушення позивачем ст. 286 Податкового кодексу України.
6. Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду судом касаційної інстанції.
7. Ухвалою Верховного Суду 10.03.2021 вказану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 12.03.2021.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
10. У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.
11. Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
12. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
13. Таким чином, обов`язковою умовою для врахування витрат для визначення об`єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.
14. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
15. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
16. Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
17. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
18. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
19. За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
20. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
21. Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
22. Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
23. Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.