ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2021 року
м. Київ
справа №640/1922/19
адміністративне провадження №К/9901/10727/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві)
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2020 року (суддя-доповідач Беспалов О. О., судді: Парінов А. Б., Ключкович В. Ю.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецреставрація"
до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ" (далі-Позивач, ТОВ "УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ") звернулося до суду ііз позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також- Відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у м.Києві), Державної фіскальної служби України, в якій просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві №1051952/42026141 від 16 січня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 7 грудня 2018 року та №1051953/42026141 від 16 січня 2019 року про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 7 грудня 2018 року;
- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати подані Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦРЕСТАВРАЦІЯ" податкові накладні від 7 грудня 2018 року №6, №7 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року позов задоволено.
Копію цього рішення Головне управління ДПС у м. Києві згідно із зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення отримало 4 січня 2020 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Головним управління ДПС у м. Києві передано до відділення поштового зв`язку 5 лютого 2020 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали з огляду на те, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження.
Цю ухвалу, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовується у касаційній скарзі, отримано уповноваженою особою податкового органу 28 лютого 2020 року, проте у межах строку, визначеного ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
1.3 Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за скаргою Головного управління ДФС України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року відмовлено.
Постановляючи це рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що апелянтом у десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху не було подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для такого поновлення.
2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2020 року і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Порушенням норм процесуального права Відповідач вважає невірне застосування положень частин другої та третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. Наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив усі обставини, що мають правове значення для постановлення відповідного судового рішення, а саме не звернув увагу, що 4 січня 2020 року був вихідним днем, як і два наступні дні, що унеможливлювало отримання вхідної кореспонденції.
З урахуванням цього Головне управління ДПС у м. Києві наполягає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції отримано 8 січня 2020 року, про що свідчить відмітка канцелярії, і з урахуванням цього вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено не було.
У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказує на те, що фактично доводи Відповідача стосуються законності та обґрунтованості ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка у визначеному законодавством порядку оскаржена не була. Також акцентує увагу на тому, що податковим органом не долучено жодних доказів усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений ухвалою від 27 лютого 2020 року строк та спосіб.
З урахуванням цього Позивач вважає, що доводи Головного управління ДПС у м. Києві, зазначені в касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України з-поміж основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС.
За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для відкриття апеляційного провадження є лише наявність поважних причин.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується у касаційній скарзі, у строк, визначений апеляційним судом, Відповідачем не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, доводи Відповідача про отримання рішення суду першої інстанції саме 8 січня 2020 року спростовуються наявним у справі зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення, зміст якого вказує на те, що рішення суду першої інстанції вручено уповноваженій особі Відповідача саме 4 січня 2020 року.
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 3 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України саме день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення судового рішення.
Натомість, відповідна відмітка, зроблена канцелярською службою на судовому рішенні із вхідними датою та номером, може свідчити лише про факт реєстрації відповідного документа в органі, якому судом скероване відповідне судове рішення, і за обставин, встановлених у цій справі, не може свідчити про дату отримання оскаржуваного рішення.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).