ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2021 року
м.Київ
справа №803/376/17
адміністративне провадження №К/9901/24691/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Волинської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, ухвалену у складі головуючого судді Макарика В.Я., суддів Бруновської Н.В., Улицького В.З.
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до апеляційного суду Волинської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив про набуття ним права на відставку до прийняття Закону №1166-VII на час прийняття Верховою Радою постанови про його звільнення .
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність апеляційного суду Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Зобов`язано апеляційний суд Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
4. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги послався не те, що існування законодавчої норми щодо права судді на отримання вихідної допомоги, виникнення цього права у позивача, як судді, під час дії цієї норми закону, та повне скасування проголошеного та набутого суддею права на вихідну допомогу без будь-яких альтернатив, свідчить про невідповідність такого втручання держави у права особи критеріям пропорційності, правової визначеності та недотримання державою справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і набутими відповідно до закону правами особи.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того,, що на час звільнення позивача виплата вихідної допомоги не передбачалась чинним законодавством України, а тому в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття ВРУ Постанови №636-VIII про звільнення позивача (08.09.2016 року).
7. Постановою Верховного суду від 26 квітня 2018 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року залишено без змін.
8. 04 травня 2020 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі №803/376/17 з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. На обґрунтування заяви позивач посилається як на виключну обставину на Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19).
10. На обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнав положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI, таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).
11. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі №803/376/17 відмовлено.
12. Відмовляючи в задоволенні заяви суд апеляційної інстанції виходив з того, що Конституційний Суд України визначив, що підпункт 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність та не встановив ретроспективну дію рішення від 15.04.2020 року.
II. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
13. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
III. Джерела права й акти їхнього застосування
14. 13. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
16. Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їхню неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
17. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
18. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
IV. Позиція Верховного Суду
19. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з 27 серпня 1984 року по 30 листопада 1992 року працював на посаді народного судді Володимир-Волинського міського суду, а з грудня 1992 року обіймав посаду судді Волинського обласного суду, який 20 серпня 2001 року перейменований на Апеляційний суд Волинської області. З 30 жовтня 2006 року по 13 квітня 2015 року виконував обов`язки заступника голови Апеляційного суду Волинської області
20. На підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VIII "Про звільнення суддів" позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.
21.На підставі наказу Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 року № 9.7/15 "Про звільнення суддів" позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Волинської області.
22. При звільненні з посади судді позивачу не виплачена вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат у зв`язку не передбаченням такої діючим законодавством, оскільки стаття 136 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", яка діяла до 01.04.2014, була виключена Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання".
23. Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.