ПОСТАНОВА
Іменем України
12 березня 2021 року
Київ
справа №752/5376/15-а
адміністративне провадження №К/9901/19983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 (судді - Черпака Ю.К., Головчук С.В., Ліпського Д.В.) у справі №752/5376/15-а (№К/800/51579/15) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва) про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и в :
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку її пенсії за вислугою років та скасування обмежень у виплаті її розміру;
-зобов`язати відповідача перерахувати її пенсію за вислугою років, виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України від 16.10.2014р. №18-110зп; встановити розмір пенсії з 17.10.2014 в сумі 13031,09 грн (14478,99 х 90% = 13031,09 грн); не встановлювати обмежень у виплаті розміру пенсії з моменту звернення за її перерахуванням, та виплатити різницю сум пенсії по день припинення порушення її законного права.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з грудня 2010 року отримує пенсію за вислугу років, обчислену на момент її призначення відповідно до вимог статті 501 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від суми місячного заробітку. Відповідач безпідставно здійснив перерахунок її пенсії у розмірі 70% від суми заробітної плати, посилаючись на Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI, яким внесено зміни до статті 501 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, оскільки це суперечить статті 22 Конституції України та обмежує обсяг її пенсійних прав.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015, позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугою років та обмеження її розміру.
Зобов`язано відповідача перерахувати позивачу пенсію за вислугу років із середньомісячного заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України від 16.10.2014 №18-110зп, в розмірі 90% місячного заробітку та виплатити їй різницю між фактично отриманою нею та належною до сплати сумою пенсії з 17.10.2014 по 09.09.2015.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 постанову суду першої інстанції змінено, викладено другий та третій абзаци резолютивної частини у іншій редакції.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії за вислугою років у розмірі 90% місячного заробітку.
Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугою років із середньомісячного заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України від 16.10.2014 №18-110зп в розмірі 90% місячного заробітку з 17.10.2014, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік.
Ухвалу апеляційного суду в цій частині скасовано. В решті судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У квітні 2017 року позивач (в порядку глави 3 Розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) звернулась до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 у справі №752/5376/15-а (№К/800/51579/15) з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), зокрема, неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві позивач просила частково скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 та змінити судове рішення, зобов`язавши відповідача перерахувати їй пенсію за вислугою років із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Генеральної прокуратури України від 16.10.2014 №18-110зп, в розмірі 90% місячного заробітку та виплатити їй різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 17.10.2014 без обмеження її максимального розміру.
На обґрунтування заяви заявницею надано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 №К/800/21927/16 у справі №753/9370/16-а, та копії постанов Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-348а13 та від 06.10.2015 у справі №21-2432/15, у яких, на думку заявниці, суди по-іншому застосували одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду України від 08.06.2017 відкрито провадження за вказаною заявою.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017, матеріали заяви передано до Верховного Суду.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з 27.12.2010 перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від заробітку в сумі 6939,48 грн.
14.10.2014 позивача звільнено з органів прокуратури за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до статті 501 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з довідкою Генеральної прокуратури України від 16.10.2014 №18-110зп заробітна плата позивача станом на 14.10.2014 становила 14478,99 грн.
Відповідно до розпорядження відповідача від 19.12.2014 №815117 позивачу здійснено перерахунок її страхового стажу роботи, який після перерахунку становить 34 роки 7 місяців 3 дні, в тому числі на прокурорсько-слідчих посадах - 21 рік 4 місяці 27 днів. Розмір пенсії після перерахунку складає 70% від суми місячної заробітної плати.
Вважаючи, що має право на пенсію у розмірі 90% середньомісячного заробітку, 19.12.2014 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок призначеної їй пенсії за вислугою років відповідно до статті 501 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% середньомісячного заробітку починаючи з 17.10.2014 та не встановлювати обмежень у виплаті її розміру, призначеної у зазначеному відсотку.
Листом від 26.12.2014 №637/12/Г-611 відповідач повідомив позивача про те, що на підставі особисто поданої заяви від 17.10.2014 її переведено до категорії непрацюючих пенсіонерів, проведено перерахунок її пенсії по стажу та заробітній платі. Під час перерахунку пенсії враховано положення Законів України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", в тому числі щодо обмеження максимального розміру пенсії в сумі 9490 грн (14478,99 грн х 70% = 10135,29 грн; обмеження з 17.10.2014 - 9490 грн).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії у розмірі 90% від суми щомісячного заробітку без обмеження її розміру десятьма мінімальними прожитковими мінімумами, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.