ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/20862/14
адміністративне провадження № К/9901/31584/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представників позивача Горпинченко О.М., Петрощука А.В.,
представника відповідача Кальковець В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енвіжн-Україна" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (судді: Кузьменко В.В., Лічевецький І.О., Степанюк А.Г.) у справі №826/20862/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енвіжн-Україна" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Приватне акціонерне товариство "Енвіжн-Україна" (далі - ПАТ "Енвіжн-Україна", позивач) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року № 0000583920 і № 0000593920.
Справа неодноразово була предметом розгляду судових інстанцій усіх рівнів.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року позов було задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмолено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся. Також позивач наголошував на відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваних рішень за результатами перевірки, проведеної в порядку пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки в силу норм п. 86.9 ст. 86 цього Кодексу такі рішення мали прийматися за фактом отримання відповідного судового рішення за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції щодо суті спірних правовідносин, наведені у касаційній скарзі та відзиві, відповідно.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем на підставі постанови Головного слідчого управління МВС України від 01 серпня 2014 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес-Оск", ТОВ "Івестпромгруп", ПП "Оргспецсервіс", ТОВ "Промремторг-12" за період з 01 січня 2013 року по 20 березня 2014 року, за результатами якої складено Акт від 14 жовтня 2014 року № 1176/28-10-39-20/19494134 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 138.4. ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2013 рік на 3609530,00 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 7334092,12 грн.
27 жовтня 2014 на підставі вищеозначеного Акта перевірки контролюючим органом були винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000583920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7418040,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1854510,00 грн; № 0000593920, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3609530,00 грн і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 902383,00 грн.
Не погодившись з вищеозначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ "Енвіжн-Україна" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а, відтак, винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними, неправомірними та підлягають скасуванню.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Бізнес-Оск", ТОВ "Івестпромгруп", ПП "Оргспецсервіс" та ТОВ "Промремторг-12" послуги позивачу фактично не надавали, а надані позивачем податковому органу та суду первинні фінансово-господарські документи складені формально, задля створення хибного враження про здійснення господарських операцій, і жодним чином не доводять факту надання послуг (виконання робіт) контрагентами, а тому підстави до скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - відсутні.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, дійсно, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що між позивачем та ПП "Оргспецсервіс" були укладені однотипні договори щодо надання платних послуг щодо технічної підтримки та забезпечення працездатності мереж на базі обладнання СІSCO DWDM та IP/MPLS, включаючи проведення випробувань комплексу та його експлуатації, інформаційно-консультаційні послуги стосовно методології розгортання мережевого рішення, питання розробки HLD (High Level Design) та (Low Level Design), надання послуг з розробки, тестування, впровадження, надання технічної та сервісної підтримки обладнання.
Між позивачем та ТОВ "Промремторг-12" укладені договори щодо надання послуг з розробки детальної архітектури системи фінансового менеджменту та розробки плану інтеграції апаратного забезпечення, що поставляється до ІТ інфраструктури замовника (включаючи план міграції ІТ сервісів до нових версій).
Між позивачем та ТОВ "Інвестпромгруп"" укладено договори про надання послуг із забезпечення надання технічної підтримки для конвергентної системи попередньої обробки подій абонентів "Mediation Solution" та забезпечення інтеграції PCEF.