ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 рокуу справі № 361/3865/19 (провадження № 14-23цс21)
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2020 року у складі судді Селезньової Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.
У травні 2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду із вказаним позовом, у якому просило:
- визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , спадкоємців ОСОБА_2 , такими, що набули статусу іпотекодавців за договором іпотеки від 11 квітня 2007 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1753;
- у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 014/04-02/340 від 10 квітня 2007 року у сумі 337 687,14 долара США, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
У березні 2020 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» подало заяву про процесуальне правонаступництво, яка мотивована тим, що 23 грудня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - ПАТ «Оксі Банк») було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-29, згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/04-02/340 від 10 квітня 2007 року, а 26 грудня 2019 року між ними було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки.
Відповідно до умов вказаних вище договорів ПАТ «Оксі Банк» з 23 грудня 2019 року набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/04-02/340 від 10 квітня 2007 року, що є позичальником за ним, а також щодо всіх договорів забезпечення цього кредитного зобов`язання.
Враховуючи викладене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило здійснити процесуальне правонаступництво, а саме замінити вибулого позивача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - ПАТ «Оксі Банк».
19 березня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, замінено первісного позивача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» на нового позивача (правонаступника) - ПАТ «Оксі Банк» та змінено статус первісного позивача - АТ «Райффайзен Банк Аваль» з позивача на третю особу на стороні позивача.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився і суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що вказані позивачем обставини є підставою для заміни первісного позивача на його правонаступника у зв`язку зі зміною кредитора і іпотекодержателя в зобов`язанні, з якого виникла вимога.
Оскільки АТ «Райффайзен Банк Аваль» як юридична особа не припинене і рішення у справі (наприклад, у разі відмови у позові) може мати наслідком виникнення/зміну прав та обов`язків у правовідносинах між первісним і новим позивачами, вказаний учасник справи має бути залучений як третя особа на стороні позивача.
У липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні клопотання про заміну позивача у справі, направити справу для розгляду до іншого суду за встановленою юрисдикцією та підсудністю, винести окрему ухвалу з приводу ігнорування суддею Селезньовою Т. В. заяв відповідача про направлення справи до Господарського суду Харківської області, який розглядає справу про банкрутство ОСОБА_1 , або про закриття провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до доказів, наданих позивачем, боржником є не відповідач, а третя особа - ОСОБА_4 , при цьому майновим поручителем (іпотекодателем) також є не відповідач, а померла особа - ОСОБА_2 .
Жоден з відповідачів не є таким боржником у розумінні норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто більш ніж за 11 років до укладення позивачем договору з ПАТ «Оксі Банк» про відступлення права вимоги № 114/2-29 від 23 грудня 2019 року, за яким, зокрема, відступлено право вимоги за кредитним договором № 14/04-02/340 від 10 квітня 2007 року з третьою особою ОСОБА_4 , та договору відступлення прав за договорами іпотеки, за яким, зокрема, були відступлені всі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 11 квітня 2007 року.
Суди порушили норми статей 516, 518 ЦК України, якими чітко встановлений порядок зміни кредитора у зобов`язанні та умови, виконання яких є обов`язковими. Норма статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для здійснення заміни сторони застосована судом неналежно. Боржник на момент звернення до нього з позовом помер.
ЦПК України не передбачає заміну статусу позивача на третю особу.
Судами попередніх інстанцій порушено предметну та суб`єктну юрисдикцію, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 липня 2019 року відкрито провадження у справі про банкрутство щодо відповідача ОСОБА_1 , а статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства вичерпно врегульовано питання про порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник (тобто ОСОБА_1 ). Вважає, що заявлений позов разом з усіма клопотаннями має розглядатися за правилами господарської юрисдикції.
17 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною шостою статті 403 ЦПК України, оскільки ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
02 березня 2021 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду зазначену справу повернуто на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідач дійсно ставить питання щодо порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції, але виключно щодо розгляду цієї справи по суті, стверджуючи, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 липня 2019 року відкрито провадження у справі про банкрутство щодо відповідача ОСОБА_1 . Судом першої інстанції порушено статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою вичерпно врегульоване питання про порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник (тобто ОСОБА_1 ). Заявлений позов разом з усіма клопотаннями має розглядатися за правилами господарської юрисдикції.
Однак при цьому ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі оскаржує не рішення судів попередніх інстанцій, ухвалені по суті заявлених позовних вимог, а процесуальні рішення судів за наслідками розгляду заяви позивача про процесуальне правонаступництво у цій справі, фактично оскаржуючи порядок дослідження доказів, а не порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, посилаючись на неповне дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи та ненадання належної правової оцінки доказам, наданим відповідачами, зокрема, щодо відкриття Господарським судом Харківської області провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 , що, у свою чергу, призвело до постановлення помилкових, на його думку, судових рішень про задоволення такої заяви.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неправильне застосування норм права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, що передбачено статтею 412 ЦПК України. Такими повноваженнями наділена не лише Велика Палата Верховного Суду, але і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відповідно до статті 25 ЦПК України.
За положеннями частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Велика Пал