Постанова
Іменем України
12 березня 2021 року
м. Київ
справа № 2-253/2011
провадження № 61-18743св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник - державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
стягувач - Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК",
боржник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року у складі судді Шеремети Г. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2017 року державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Личаківський ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області) звернувся до суду з поданням про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" (далі - ПАТ "Фольксбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" (далі - АТ "ТАСКОМБАНК"), до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заява мотивована тим, що виконавчий лист від 15 грудня 2015 року
№ 2-253/2011, виданий Личаківським районним судом м. Львова, був на виконанні у Личаківському ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області та втрачений під час поштового відправлення.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, подання державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області задоволено. Видано Личаківському ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області дублікат виконавчого листа для виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2011 року у цивільній справі № 2-253/2011 за позовом ПАТ "Фольксбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано наявністю правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 2-253/2011, оскільки виконавчий лист від 15 грудня 2015 року № 2-253/2011, виданий Личаківським районним судом м. Львова, втрачений під час його поштового відправлення Личаківським ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області стягувачу, а рішення суду не виконано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 просила суд скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця Личаківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що на порушення вимог частин першої та другої статті 263 ЦПК України, а також пунктів 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України суди попередніх інстанцій не з`ясували повно обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 2-253/2011 із суду першої інстанції, зупинено дію ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу державний виконавець Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області та АТ "ТАСКОМБАНК" до суду не подавали.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 січня 2011 року у цивільній справі № 2-253/2011 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором від 06 травня 2008 року № KF 48896 у розмірі 45 845,52 дол. США, що еквівалентно 364 013,42 грн. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме житлову квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу майна ПАТ "Фольксбанк" від свого імені будь-які особі згідно з договором купівлі-продажу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Зазначене рішення набрало законної сили 27 вересня 2011 року та для його примусового виконання 15 грудня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова було видано виконавчий лист № 2-253/2011, який стягувачем пред`явлено до примусового виконання.
29 червня 2017 року державним виконавцем Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", яку разом із виконавчим документом скеровано стягувачу простою кореспонденцією.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 20 травня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 14 ЦПК України 2004 року та у статті 18 ЦПК України 2017 року: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі "Хорнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece") від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" ("Voytenko v. Ukraine") від 29 червня 2004 року ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа від 15 грудня 2015 року № 2-253/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2008 року № KF 48896 у розмірі 45 845,52 дол. США шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, державний виконавець Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області вказував, що оригінал виконавчого листа у цій справі втрачено.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що виконавчий лист від 15 грудня 2015 року № 2-253/2011 було пред`явлено стягувачем до виконання вчасно, однак втрачено під час виконання, вважали наявними правові підстави для видачі дубліката вказаного виконавчого листа.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає такі висновки судів правильними.
У підпункті 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.