Постанова
Іменем України
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 375/1817/18
провадження № 61-15677св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне комерційне підприємство Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнянська центральна районна лікарня"
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 квітня 2019 року у складі судді Нечепоренка Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального комерційного підприємства Рокитнянської районної ради Київської області "Рокитнянська центральна районна лікарня"(далі - ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня") про оскарження неправомірних дій та бездіяльності адміністрації та медичного персоналу ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня", відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2014-2015 роках, виконуючи громадянський обов`язок він приймав участь у бойових діях на Сході України, де був неодноразово контужений, внаслідок чого йому була встановлена 3 група інвалідності, видано довідку медико-соціальної експертної комісії від 30 листопада 2015 року № 0205521 з висновком, що захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він у 2016 році отримав одноразову грошову допомогу в розмірі 150 прожиткових мінімумів, а саме - 206 700,00 грн.
У 2017 року стан його здоров`я став погіршуватися, у зв`язку із чим він неодноразово звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня", де йому призначалося лікування.
13 листопада 2017 року він звернувся до ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня" із письмовою заявою про проведення переогляду групи інвалідності, але протягом встановленого терміну не був поінформований про результати його звернення та не отримав роз`яснення порядку направлення пацієнтів для проходження медико-соціальної експертизи, чим був порушений Закон України "Про звернення громадян" та ряд інших законів.
Внаслідок неналежного реагування працівників лікарні на його звернення, він лише 12 лютого 2018 року зміг пройти медичне обстеження лікарсько-консультативною комісією відповідача, а 15 лютого 2018 року здійснено огляд медико-соціальною експертною комісією із встановленням йому 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Зважаючи на зміну групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони України з проханням здійснити доплату одноразової допомоги, яку він отримав у 2016 році, однак комісією йому було відмовлено у задоволенні цих вимог через те, що 2 група інвалідності була встановлена після спливу дворічного строку з часу отримання первинної інвалідності, який є законодавчо обмеженим для здійснення доплат.
Таким чином вважав, що неналежне виконання адміністрацією лікарні (її головним лікарем, службовими та посадовими особами, уповноваженими відповідно до посадових інструкцій забезпечувати розгляд звернень громадян та надавати медичну допомогу) своїх обов`язків не дозволило йому своєчасно звернутися до уповноважених органів для вирішення питання про отримання доплати до одноразової грошової допомоги, чим йому було завдано майнової шкоди на суму 273 300,00 грн, що є різницею між сумою грошової доплати, яку він міг отримати у зв`язку із зміною групи інвалідності - 480 000,00 грн, та сумою, яку він отримав у 2016 році у зв`язку із встановленням 3 групи інвалідності - 206 700,00 грн.
Крім того, посилаючись на те, що під час спілкування з працівниками лікарні він постійно відчував зверхнє зневажливе ставлення до себе, що завдавало йому емоційних хвилювань, а дії відповідача щодо ігнорування його звернень були непрофесійними, умисними та спрямованими на затягування розгляду його питання, позивач вказував, що йому було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінив у 5 000,00 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 15 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вини адміністрації лікарні в тому, що він пропустив дворічний строк звернення за призначенням доплати одноразової допомоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 15 квітня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що дії відповідача були неправомірними та стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати грошову доплату у зв`язку із зміною групи інвалідності. Крім того, позивачем всупереч вимог частини першої статті 81 ЦПК України не доведено наявності передбачених законом підстав (стаття 1167 ЦК України) для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); судами необґрунтовано відхилені його клопотання про встановлення обставини щодо правомірності бездіяльності працівників адміністрації та медичного персоналу Рокитнянської центральної районної лікарні в частині не направлення позивача на МСЕК (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано заяви та клопотання позивача щодо дослідження доказів та встановлення обставин відносно моменту виникнення права у позивача на отримання відповідної доплати до раніше отриманої одноразової допомоги, оскільки він звернувся до медичного закладу в межах дворічного строку, однак висновок МСЕК був наданий поза межами вказаного періоду. Суди не встановили обставин правомірності дій або бездіяльності посадових та службових осіб у відповідності до закону, посадових інструкцій, підзаконних нормативно-правових актів в галузі органів центральної влади, оскільки саме лікар зобов`язаний був роз`яснити позивачу необхідність самостійного звернення із заявою про зміну групи інвалідності, з огляду на діагноз пацієнта. Судами не взято до уваги відповідь адміністрації ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня" від 01 червня 2018 року № 786, якою останній визнав звернення позивача 13 листопада 2017 року про зміну групи інвалідності та надання йому телефонної, а не письмової відповіді.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що позивач не звертався до ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня" з письмовою заявою з вимогою проведення перегляду його групи інвалідності, а також не викладав такої вимоги й в усному зверненні на прийомі посадової особи лікарні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 375/1817/18 з Рокитнянського районного суду Київської області.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 22 вересня 2015 року у лікаря-психіатра ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня", а 30 листопада 2015 року визнаний інвалідом 3-ї групи, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.
Встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до лікаря з різних питань: лікування, отримання сертифіката для проходження служби в армії за контрактом, отримання зброї, тощо.
13 листопада 2017 року ОСОБА_1 прийшов до приймальні головного лікаря ККП "Рокитнянська центральна районна лікарня" з приводу переоформлення групи інвалідності, проте головний лікар був відсутній і секретар Муковоз В. М. порекомендувала йому написати письмову заяву.
15 листопада 2017 року лікар-психіатр Дідовська О. Т., пацієнтом якої є ОСОБА_1, зробила запис в амбулаторній картці позивача про його відвідування лікарні 13 листопада 2017 року, зателефонувала йому і роз`яснила порядок проведення переогляду групи інвалідності, зокрема, щодо необхідності звернутися до КЗ КОР "КОПНА №2", однак він відмовився звертатися в психоневрологічний заклад. Факт телефонної розмови позивач не заперечував.
12 лютого 2018 року ОСОБА_1 за власною ініціативою пройшов медичне обстеження лікарсько-консультативною комісією відповідача, а 15 лютого 2018 року - огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Зважаючи на зміну групи інвалідності та на підставі статті 16-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач звернувся до Міністерства оборони України з проханням здійснити доплату одноразової допомоги, яку він отримав у 2016 році, однак 30 березня 2018 року комісією було відмовлено у задоволенні його вимог на підставі того, що 2 група інвалідності була встановлена ОСОБА_1 після спливу дворічного строку з часу отримання первинної інвалідності, який є законодавчо обмеженим для здійснення доплат (3-я група інвалідності позивачу була встановлена 30 листопада 2015 року, відповідно строк закінчився 30 листопада 2017 року).
Позивач, вважаючи, що саме з вини працівників відповідача він не отримав доплату одноразової допомоги, передбачену положеннями статті 16-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", просив стягнути з відповідача 273 300 грн збитків у вигляді упущеної вигоди (стаття 22 ЦК України) та 5 000,00 грн моральної шкоди (стаття 1167 ЦК України).
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.