У Х В А Л А
10 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/374/20
Провадження № 11-76заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/374/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 10 листопада 2020 року № 3069/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Сквирського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 грудня 2020 року відкрив провадження в цій справі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 лютого 2021 року (повний текст ухвали складено 11 лютого 2021 року) задовольнив повністю клопотання ВРП та частково клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі: зупинив провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 11-398сап20 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 22 жовтня 2020 року № 2930/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 червня 2020 року № 1890/1дп/15-20 про притягнення судді Сквирського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Проте подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 КАС України.
Усупереч пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору.
Статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно зі статтею 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначено, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Проте твердження позивача щодо звільнення його від сплати судового збору на підставі вимог Закону № 3674-VI суд оцінює критично, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.