ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого2021 року у справі № 925/642/19 за позовом Родниківської сільської ради до Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення.
У травні 2019 року Родниківська сільська рада (далі - Сільрада) звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним та скасувати рішення Уманської міської ради (далі - Міськрада) від 08 квітня 2014 року № 5.16-52/6 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у користування».
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що земельна ділянка площею 5.708 га (кадастровий номер 7110800000:02:007:0032) (далі - Спірна земельна ділянка) знаходиться в адміністративних межах Сільради, однак рішенням Міськради передано зазначену земельну ділянку в оренду з перевищенням своїх повноважень, оскільки розпорядження земельними ділянками інших адміністративних одиниць є незаконним.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 14 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів того, що Сільрада є власником або землекористувачем Спірної земельної ділянки, а ця ділянка є комунальною власністю територіальної громади села Родниківка та знаходиться в адміністративних межах цього населеного пункту. Тому порушення права або охоронюваного законом інтересу Сільради відсутні, позовні вимоги визнанні безпідставними та необґрунтованими.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 02 лютого 2021 року ухвалила рішення, яким касаційну скаргу Сільради задовольнити частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року змінила. Мотивувальну частину судових рішень судів першої та апеляційної інстанції виклала в новій редакції.
Так, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Міськради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.
Виходячи з обставин справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
З огляду на те, що позивачем у справі може бути фізична особа, якій передано земельну ділянку, тоді залежно від статусу такої особи (фізична особа або фізична особа - підприємець) спір буде належати до юрисдикції цивільного або господарського суду.
Ми категорично не можемо погодитися з позицією більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, які висловилися за ухвалене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року рішення в частині мотивування, яке основується на тій правовій підставі, що справу належить розглядати за правилами господарського або цивільного судочинства. У зв`язку із цим, керуючись частиною третьою статті 34 Господарського процесуального кодексу України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, де виник спір. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під компетенційними спорами розуміють спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень.
Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внас