П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-255сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
скаржниці ОСОБА_1,
представника скаржниці Маселка Р. А.,
представника Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 14 липня 2020 року № 2123/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 травня 2020 року № 1353/2дп/15-20 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження",
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, у якій просила скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 14 липня 2020 року № 2123/0/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 травня 2020 року № 1353/2дп/15-20 про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження".
2. Підстави для скасування оспорюваного рішення ВРП скаржниця вбачає в тому, що воно є необґрунтованим, а склад ВРП, який ухвалив це рішення, не мав повноважень його ухвалювати.
3. На переконання ОСОБА_1, розглядаючи дисциплінарну справу щодо судді ОСОБА_2, ВРП і її дисциплінарний орган ухилилися від з`ясування та оцінки усіх викладених у скарзі обставин щодо повідомлення ОСОБА_2 під час конкурсу на заміщення вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду недостовірної інформації з приводу написання та подання нею заяви про виключення наданої їй службової квартири із числа службових. Крім цього, не мотивували причин відхилення аргументів скаржниці, що доводили навмисність дій судді, та свідомо вжили заходів, щоб не допустити появи доказів на підтвердження обґрунтованості скарги. На думку скаржниці, мотиви, якими дисциплінарний орган ВРП аргументував свій висновок щодо добросовісної помилки ОСОБА_2 та відсутності умислу в її діях, є непереконливими, натомість поведінка судді свідчить саме про умисність її дій.
4. Свої доводи щодо неповноважного складу ВРП ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в ухваленні оскаржуваного рішення взяли участь члени ВРП ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які, на її думку, вже мали сформовану позицію з питань, порушених у дисциплінарній скарзі щодо ОСОБА_2, оскільки до цього вони брали участь у засіданнях ВРП 21 вересня та 09 листопада 2017 року, де ці ж питання досліджувалися в межах розгляду рекомендації ВККС та матеріалів про призначення ОСОБА_2 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1, свідчать про упередженість указаних членів ВРП та наявність підстав для їх відводу, однак ВРП ухвалами від 14 липня 2020 року відмовила у задоволенні заявлених представником скаржниці відводів без будь-якого обґрунтування.
Позиція ВРП
5. У відзиві на скаргу ВРП заперечує проти доводів ОСОБА_1 та просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає, що ВРП надала належну оцінку всім наведеним у скарзі доводам, а посилання скаржниці на необґрунтованість оспорюваного рішення та неповноважність складу ВРП, який його ухвалив, такими, що не заслуговують на увагу.
6. Так, під час розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що суддя ОСОБА_2, офіційно повідомляючи інформацію, яка стосувалися її майнових інтересів, що не відповідала дійсності (з приводу ненаписання указаної заяви), неповною мірою дотрималася вимог статей 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України від 22 лютого 2013 року. Втім, на думку ВРП, встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених названим Кодексом, не є достатнім фактором для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Ураховуючи, що у дисциплінарному провадженні не встановлено, що суддя повідомляла зазначену інформацію умисно або внаслідок грубої недбалості і що ця інформація була завідомо недостовірною, як і того, що суддя мала намір ввести в оману громадськість з приводу обставин написання нею згаданої заяви, натомість сам факт перебування квартири у користуванні судді та членів її сім`ї, як і факт виведення цього житла із числа службових, ОСОБА_2 не заперечувала і не приховувала, то вчинене нею порушення вимог Кодексу суддівської етики не є таким, що має наслідком дисциплінарну відповідальність.
7. Крім цього, з приводу посилань ОСОБА_1 на неповноважність складу ВРП, який ухвалив оспорюване рішення, ВРП зазначила, що під час перегляду рішення її дисциплінарного органу не було встановлено обставин особистої заінтересованості членів ВРП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у результаті розгляду справи або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості, а отже, не було підстав для відведення цих членів від участі у розгляді скарги.
8. ВРП також наголошує, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", для скасування її рішення від 14 липня 2020 року № 2123/0/15-20 немає.
Рух скарги
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2020 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2123/0/15-20 та витребувала у ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.
10. Ухвалою від 27 жовтня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі, призначив її до розгляду в судовому засіданні, про що було повідомлено учасників справи.
11. Ухвалою від 26 січня 2021 року задоволено клопотання представниці ВРП про розгляд справи у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів
Позиція учасників справи щодо скарги
12. У судовому засіданні 28 січня 2021 року ОСОБА_1 та її представник скаргу на рішення ВРП підтримали та просили її задовольнити з наведених у ній мотивів.
13. Представниця ВРП у цьому ж засіданні просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1, а спірне рішення - залишити без змін.
Обставини справи
14. ОСОБА_2 Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначена на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 528-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 19 березня 2011 року № 3399-VI обрана на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ). Указом Президента України від 10 листопада 2017 року № 357/2017 ОСОБА_2 призначена на посаду судді Верховного Суду у Касаційний цивільний суд.
15. 17 листопада 2017 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_1 стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 .
16. Автор скарги зазначила, що під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду суддя ВССУ ОСОБА_2 неодноразово подавала органам, які брали участь у проведенні конкурсу, а саме членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) та Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), недостовірну інформацію, зокрема щодо факту написання та подання нею голові ВССУ заяви про виключення наданої їй у 2012 році службової квартири зі складу службових.
17. Посилаючись на пункти 3.1, 3.2 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів), статті 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики, скаржниця стверджувала, що публічне повідомлення суддею недостовірної інформації щодо свого майна та/або дій, які вчинялися нею задля отримання у власність цього майна, є недопустимим, суперечить етичним вимогам до поведінки судді та призводить до дискредитації і підриву авторитету всієї судової системи та правосуддя в очах суспільства.
18. Із цих підстав ОСОБА_1 у своїй дисциплінарній скарзі просила притягнути суддю ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, вказуючи на наявність у її поведінці ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
19. Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 13 січня 2020 року № 30/2дп/15-20 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 .
20. З метою перевірки наведених у скарзі обставин член ВРП надіслав до Дніпровської РДА запит щодо надання копій документів, які стосувалися розгляду клопотання ВССУ від 01 липня 2013 року про виключення квартири зі складу службових жилих приміщень та закріплення її за суддею ОСОБА_2 і членами її сім`ї.
21. У відповідь на цей запит Дніпровська РДА надіслала до ВРП копії документів, які стосувалися вирішення зазначеного питання, зокрема:
копію витягу з розпорядження Дніпровської РДА від 28 травня 2012 року № 230 про включення квартир, зокрема трикімнатної квартири житловою площею 66,5 кв. м, до складу службових;
копію ордера від 23 серпня 2012 року на право зайняття службового жилого приміщення (вказаної квартири) суддею ОСОБА_2 ;
копію заяви судді ОСОБА_2 на ім`я Голови ВССУ Солодкова А. А., голови житлово-побутової комісії ВССУ Вільгушинського М. Й. від 30 травня 2013 року про виключення квартири із числа службових жилих приміщень ВССУ та закріплення її за суддею ОСОБА_2 та членами її сім`ї;
копію витягу з протоколу житлово-побутової комісії ВССУ від 19 червня 2013 року № 10 за результатами розгляду заяви судді ОСОБА_2 від 30 травня 2013 року;
копію клопотання Голови ВССУ Солодкова А. А. від 01 липня 2013 року № 10-1018/0/4-13 про виключення зазначеної квартири із числа службових жилих приміщень ВССУ та закріплення за суддею ОСОБА_2 і членами її сім`ї;
копію розпорядження Дніпровської РДА від 27 серпня 2013 року № 481, згідно з яким задоволено клопотання ВССУ від 01 липня 2013 року № 10-1018/0/4-13.
22. На підставі зазначених документів, а також інших наявних у справі доказів, дисциплінарний орган ВРП установив, що ОСОБА_2 у 2013 році дійсно ініціювала виключення наданої їй у 2012 році службової квартири зі складу службових та закріплення цього житла за нею та членами її сім`ї, власноручно підписала відповідну заяву від 30 травня 2013 року, яка стала предметом розгляду житлово-побутової комісії ВССУ 19 червня 2013 року, у результаті чого згідно з розпорядженням Дніпровської РДА на підставі клопотання ВССУ ця квартира була виключена із числа службових.
23. Зазначене фактично не заперечувалося суддею.
24. Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що повідомлена суддею ОСОБА_2 членам ВККС та ГРД інформація щодо неподання нею заяви про виключення наданої службової квартири із числа службових та закріплення її за суддею та членами її сім`ї, не відповідала дійсності, тобто була недостовірною.
25. За висновком Другої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_2, офіційно повідомляючи інформацію, яка стосувалася її майнових інтересів, що не відповідала дійсності, не повною мірою дотрималась вимог статей 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики.
26. Разом із цим, оцінюючи дії судді на предмет наявності в них складу дисциплінарного проступку, дисциплінарний орган ВРП урахував, що під час розгляду дисциплінарної справи не було встановлено обставин, які б вказували на те, що така інформація зазначалась суддею ОСОБА_2 умисно або внаслідок грубої недбалості та була завідомо недостовірною. Крім цього, Друга дисциплінарна палата ВРП взяла до уваги пояснення судді з приводу спливу тривалого часу з дати написання заяви, перебування судді у відпустці для догляду за дитиною на час її написання, відсутності самої заяви у матеріалах облікової справи житлово-побутової комісії ВССУ за наявності подібних заяв у справах інших суддів та інші обставини, які могли створити у судді хибне уявлення щодо факту підписання (подання) нею такої заяви.
27. На переконання дисциплінарного органу ВРП, у розглядуваному випадку мала місце помилка (казус), позбавлена елемента вини у формі умислу чи грубої недбалості, яка не мала характеру грубої та очевидної, водночас підстав вважати, що суддя ОСОБА_2 умисно порушила норми суддівської етики чи свідомо знехтувала стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та допустила поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено не було.
28. Таким чином, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в поведінці судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 немає складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
29. Із цих підстав 18 травня 2020 року Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення № 1353/2дп/15-20 "Про відмову у притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження".
30. ОСОБА_1, в інтересах якої діяв адвокат ОСОБА_5, оскаржила це рішення до ВРП.
31. Рішенням від 14 липня 2020 року № 2123/0/15-20 ВРП залишила рішення її дисциплінарного органу без змін.
32. ВРП визнала обґрунтованим висновок її Другої Дисциплінарної палати про те, що суддя ОСОБА_2 неповною мірою дотрималася вимог статей 1, 3, 18 Кодексу суддівської етики, однак зауважила, що встановлення в діях судді ознак порушення правил суддівської етики, передбачених Кодексом суддівської етики, не є достатнім фактором для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Необхідною умовою є те, щоб у діях (бездіяльності) судді було встановлено порушення вимог тих чи інших законів, а норми зазначеного Кодексу у такому випадку є допоміжним інструментом для обґрунтування підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
33. Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження є вчинення суддею порушень, перелік яких наведено у статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і які мають бути вчинені навмисно або внаслідок грубої недбалості, коли суддя усвідомлював неправомірність своєї поведінки, передбачав її несприятливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання.
34. ВРП зауважила, що у діях судді ОСОБА_2 не встановлено наміру ввести в оману громадськість з приводу факту написання нею заяви про виключення квартири із числа службових, враховуючи, що у такий спосіб, як зазначала суддя, вирішувалось питання щодо всіх службових квартир будинку, які перебували у розпорядженні ВССУ. Хоча факт неповідомлення суддею про цю заяву мав місце, проте виник внаслідок добросовісної помилки та особистого обґрунтованого переконання судді у правильності своїх дій. При цьому ВРП урахувала, що факт перебування вказаної квартири у користуванні судді та членів її сім`ї, як і факт виведення квартири із числа службових, суддя ОСОБА_2 не заперечувала і не приховувала.
35. З урахуванням наведеного ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу, що вчинене суддею порушення вимог Кодексу суддівської етики не є таким, що має наслідком дисциплінарну відповідальність, у зв`язку із чим відсутній склад дисциплінарного проступку в діях судді.
36. Скаржниця з таким висновком ВРП не погодилася та оскаржила ухвалене нею рішення до Великої Палати Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж перегляду рішення ВРП
37. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
38. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Вищу раду правосуддя", глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
39. Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
40. Відповідно до частини другої цієї статті право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.
41. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС): "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).
42. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
43. Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру" у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У рамках скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
44. Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
45. Так, предметом оскаржуваного рішення ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 18 травня 2020 року № 1353/2дп/15-20 про відмову в притягненні судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження.
46. Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене у спосіб, передбачений Законом України "Про Вищу раду правосуддя", рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2123/0/15-20, яким це рішення було залишено без змін.
47. Підстави для оскарження рішення ВРП, які наведені у скарзі ОСОБА_1, свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.
48. Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
49. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
50. Ураховуючи зазначені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 у межах наведених в її скарзі доводів, ретельно дослідивши дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень частини першої статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".