Постанова
іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 286/1641/17
провадження № 51-6185 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Круценко Т. В.,
у режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кремеза О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017060250000244, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Овруч Житомирської області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115;
ч. 2 ст. 263 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 26 березня по 19 жовтня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Визнано ОСОБА_1 невинуватим по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України і виправдано.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_1 9 133,4 грн матеріальної та 25 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено, виключено з його мотивувальної частини вказівку на те, що обвинувачений ОСОБА_1 дістав ніж "з метою захисту".
Збільшено суму відшкодування моральної шкоди, стягненої з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до 50 000 грн.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 25 березня 2017 року, близько 22 год, коли він перебував поблизу торгівельного кіоску, розташованого в АДРЕСА_2, до нього підійшов ОСОБА_2 з іншою особою та без будь-яких вагомих причин першим наніс удар рукою в область голови ОСОБА_1, від якого останній впав на тротуар. Після цього разом з іншою особою вони нанесли декілька ударів руками та ногами в область голови та правої частини тулубу, спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицевої травми, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Через незначний проміжок часу ОСОБА_3, повертаючись додому разом з ОСОБА_4, біля кафе "Грот" по вул. Шевченка, 29 в м. Овруч зустріли компанію осіб, серед яких були ОСОБА_2 та особа, які перед цим наносили удари ОСОБА_3 . Підійшовши ближче до вказаної компанії з метою дізнатися про причину неправомірних дій, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 удар від якого впав на тротуар. Після падіння, вважаючи, що потерпілий буде продовжувати наносити удари, ОСОБА_1 з метою самозахисту дістав ніж, який незадовго до цього взяв у власному домоволодінні, розмахуючи яким перед собою, умисно наніс ОСОБА_2 удари в область грудної клітки та черевну порожнину, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Крім цього, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що в порушення п. 8.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622, незаконно, з метою носіння холодної зброї, не маючи на це передбаченого законом дозволу, в невстановлений слідством день 2014 року, знаходячись на території Овруцького кооперативного ринку в м. Овручі по вул. Базарній, 6, придбав у невстановленої слідством особи ніж, який являється коротко-клинковою холодною зброєю колючо-ріжучої дії - мисливським ножем загального призначення, виготовленим саморобним способом. Вказаний ніж ОСОБА_1, зберігаючи при собі без передбаченого законом дозволу, незаконно переніс до місця свого проживання, що в АДРЕСА_1, де придбаний ніж зберігав до 25 березня 2017 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що формально вказуючи на врахування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, апеляційний суд не дав їм власної оцінки у сукупності та дійшов необґрунтованого висновку про законність вироку місцевого суду щодо перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки обставини кримінального правопорушення свідчать про закінчений замах на умисне вбивство, так як удари ножем носили як хаотичний так і цілеспрямований характер у життєво важливі органи з метою позбавлення життя потерпілого, а умисел не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі. При цьому вказує про безпідставне звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання із застосуванням положення ст. 75 КК України, оскільки судом залишено поза увагою вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяна шкода відшкодована лише частково, а також думку потерпілого щодо наведеного. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Кремез О. В. просили відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Від потерпілого ОСОБА_2 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності.
Представник потерпілого Бондарчук Г. Ф. був належним чином повідомлений про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явився, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від нього не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду щодо законності виправдання ОСОБА_1 судом першої інстанції за ч. 2 ст. 263 КК України,у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.
Разом із тим, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, колегія суддів виходить з наступного.
Так, органами досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2
ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме як закінчений замах на умисне вбивство.
Згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.