Постанова
іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 484/1443/19
провадження № 51-4589 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Якимлюк В.В. на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150110003162, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 146 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 3 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;
- за ч. 2 ст. 146 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахується з 21 грудня 2018 року.
До набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року зазначений вирок місцевого суду змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на обставини, які обтяжують покарання, а саме: вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, тяжкі наслідки завдані злочином та вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння. В решті вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 грудня 2018 року в проміжок із 18:00 по 20:00 перебуваючи за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 ), під час конфлікту, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_2, з метою незаконного позбавлення волі ОСОБА_3, для подолання опору потерпілого ударив його в обличчя, після чого застосовуючи фізичне насильство, обв`язав нижні кінцівки ОСОБА_3 клейкою стрічкою (скотчем) та помістив у багажне відділення належного ОСОБА_2 автомобіля марки "Volkswagen Passat" (д.н.з. НОМЕР_1 ).
Позбавивши тим самим волі ОСОБА_3, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 повезли потерпілого в напрямку смт Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області.
Під час руху ОСОБА_3 вдалося звільнитися та вистрибнути із автомобіля. Однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наздогнали його та подолавши опір, знову помістили до багажного відділення автомобіля.
Прибувши до річки Синюха, що в смт Вільшанка, ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_2 витягли потерпілого з автомобіля та поклали на землю.
Після цього ОСОБА_1, близько 20:00 15 грудня 2018 року, перетягнув зв`язаного ОСОБА_3 до річки, та, усвідомлюючи, що останній у темну пору доби, при температурі нижче нуля градусів за Цельсієм перебуває у безпорадному стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через алкогольне сп`яніння та зв`язані оголені нижні кінцівки, умисно залишив потерпілого на березі безпосередньо біля води, маючи змогу надати йому допомогу, тим самим поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, що спричинило смерть ОСОБА_3 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Якимлюк В.В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого просить судові рішення в частині призначеного покарання змінити, призначити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 135 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 146 КК України - 2 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити останньому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Аргументуючи свою позицію, захисник зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання є надмірно суворим. Місцевий суд в порушення приписів статей 50, 65 КК України не врахував усіх даних про особу винного та пом`якшуючих покарання обставин, що призвело до застосування надмірно суворої міри примусу.
Суд апеляційної інстанції в свою чергу, залишив вказані порушення поза увагою та виключивши обтяжуючі покарання обставини, необґрунтовано залишив без змін міру примусу.