Постанова
Іменем України
11 березня 2021 року
м. Київ
справа №755/6875/18
провадження №61-8091св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні) - товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання",
заінтересовані особи:
- відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
- публічне акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит", правонаступником за договором про відступлення права вимоги є ОСОБА_1 (новий кредитор)
- ОСОБА_2,
- приватне підприємство "Консалтингова група "Арго-Експерт",
- державне підприємство "Сетам",
- філія "Центральне регіональне управління" публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит",
- начальник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подолянко Іван Володимирович,
- державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова Віталія Валерійовича,
- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів Желепи О. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазобладнання" (далі - ТОВ "Нафтогазобладнання") звернулося до суду зі скаргою, вимоги якої уточнила під час розгляду справи та просило: визнати дії, бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві, або відділ ДВС) Шабанова В. В. та начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Подолянко І. В. щодо передачі майна на реалізацію неправомірними; визнати неправомірним звіт про проведення незалежної оцінки по визначенню вартості майна, скасувати висновок про ринкову вартість нерухомого майна,- комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати заявку на реалізацію арештованого майна від 20 квітня 2018 року № 47045310/13, скасувати протокол проведення електронних торгів державного підприємства "Сетам" № 334299 від 24 травня 2018 року.
Скарга мотивована тим, що 09 листопада 2016 року в межах відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 755/26414/13-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 18 квітня 2014 року про солідарне стягнення з ТОВ "Нафтогазобладнання" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Фінанси та кредит" в особі "Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" заборгованості на загальну суму 5 860 725,59 грн, державним виконавцем описано майно боржника, - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить заявнику на праві приватної власності.
В якості експертної установи з оцінки зазначеного майна призначено приватне підприємство "Консалтингова група "Арго-Експерт".
27 квітня 2018 року заявник отримав висновок експерта про ринкову вартість майнового комплексу, що знаходиться за вказаною адресою, відповідно до якого станом на 12 квітня 2018 року вартість майна становить 5 502 000 грн.
Із зазначеним висновком заявник не згоден та вважає, що він завідомо необ`єктивний, неправдивий, недостовірний, оцінка нерухомого майна значно занижена, а діями та бездіяльністю державного виконавця порушені його права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що посадові особи відділу ДВС при призначенні оцінювача діяли в межах наданих їм повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства.
Оцінювач - приватне підприємство "Консалтингова група "Агро-Експерт", в особі ОСОБА_3 був призначений постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУ у м. Києві Подпоріним Р. О. від 29 листопада 2016 року, що передбачено частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень.
ПП "Консалтингова група "АГРО Експерт" має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, а ОСОБА_3 є директором цієї юридичної особи, має повноваження визначати експертів для виконання оцінки, та має достатній рівень кваліфікації. При цьому, державний виконавець жодним чином не втручається в цю процедуру.
У постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності були зазначені всі обов`язкові попередження та фактичні дані.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги про визнання незаконною та скасування заявки на реалізацію арештованого майна, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявка на реалізацію арештованого майна відповідає вимогам пункту 2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року за № 2831/5. У заявці чітко зазначено форму реалізації майна - шляхом проведення електронних торгів; найменування майна - комплекс будівель і споруд; відомості про майно - нерухоме майно; відомості про зберігання майна - зберігач ОСОБА_4 ; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби - dvs.kiev@ki.miniust.gov.ua. Також з заявки вбачається, що до неї було додано копію виконавчого провадження, в якому містились всі необхідні матеріали для проведення електронних торгів та реалізації майна.
Відмовляючи у задоволенні вимог скарги в частині визнання неправомірним звіту про проведення незалежної оцінки по визначенню вартості майна, скасування висновку про ринкову вартість нерухомого майна, суди виходили з того, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-111 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
Крім того, відмовляючи у цій частині скарги, суд встановив, що скаржник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що вартість об`єкта оцінки була значно занижена. Наявність в матеріалах виконавчого провадження двох висновків з ідентичною вартістю об`єкта оцінки - 5 502 000 грн не доводить того, що ціна на об`єкт занижена.
Заявником також не подано доказів на підтвердження, передбачених Національним стандартом № 1 необ`єктивної та неякісної (недостовірної) оцінки відповідного звіту про незалежну оцінку вартості майна від 18 квітня 2018 року, а також відсутності ПП "Консалтингова група "Агро-Експерт" та його директора ОСОБА_3 в Державному реєстрі оцінювачів України, чим не виконано вимоги статті 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Нафтогазобладнання" не погодилось з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити скаргу.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована обставинами, на які заявник посилався у тексті скарги на дії приватного виконавця та у апеляційній скарзі під час оскарження постановленої судом першої інстанції ухвали.
Зазначив, що судами не надано належної оцінки договору про проведення оцінки майна від 25 серпня 2018 року, який доводить, що висновок та встановлена ринкова вартість майна і звіт про оцінку та ринкову вартість майна складені ПП "КК "Агро-експерт", як суб`єктом оціночної діяльності, не в рамках виконавчого провадження, тобто в порушення процедури, яка встановлена Законом України "Про виконавче провадження", оскільки дата проведення оцінки 12 квітня 2018 року, дата завершення складання звіту 18 квітня 2018 року, а договір укладено 25 травня 2018 року, тобто після повного складання звіту суб`єктом оціночної діяльності.
Суди не врахували, що оцінка проводилась без укладення договору, який відсутній в матеріалах виконавчого провадження, без ознайомлення з об`єктом оцінки, вихідні дані використані за 2002 рік, висновок містить об`єкт оцінки, який боржником не зареєстровано в Державних реєстрах, а також вимірюється в одиницях кв. м, а об`єкти, які використовувались експертом для порівняння в куб. м.
В порушення вимог статей 18, 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем передано одразу на реалізацію нерухоме майно, чим порушено порядок звернення на кошти та інше майно боржника, а також передано все зареєстроване майно за товариством в державному реєстрі речових прав, а не в обсязі, необхідному для задоволення вимог стягувача.
Судами не надано оцінки діям посадових осіб органу ДВС та тим обставинам, що в матеріалах виконавчого провадження наявні дві оцінки нерухомого майна з тотожною оцінкою - 5 502 000 грн, що вказує на те, що ідентифікований об`єкт нафтобаза не реєструється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, а реєструється в ДП Київський експортно-технологічний центр Держгіпромнагляду України, також до складу нафтобази не входять об`єкти, які описані державним виконавцем, згідно постанови від 09 листопада 2016 року (3 об`єкти).
Державний виконавець передав заявку на реалізацію майна від 20 квітня 2018 року без зазначення усіх необхідних даних, передбачених приписами 2 розділу ІІ Порядку та без необхідного переліку документів, які передбачені розділом ІІ пункту 3 Порядку.
При здійсненні підготовчих дій з метою проведення прилюдних торгів, посадові особи органу ДВС допустили порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Посилаючись на наведене, заявник вважає, що суди не встановили фактичні обставини справи та не врахували, що всі позовні вимоги стосуються нерухомого майна, а якщо це майно має статус нерухомого, то дослідження та оцінку діям державного виконавця потрібно починати з дослідження державних реєстрів права власності чи речових прав нерухомого майна. Єдиний реквізит майна, який не може бути тотожнім в державних реєстрах, це його реєстраційний номер, але суди таких обставин не досліджували, не встановлювали і не надали оцінку.
Зазначення в рішеннях суду процесуальних документів державного виконавця в рамках виконавчого провадження не може вважатися встановленою обставиною.
Апеляційний суд помилково послався на те, що визначена суб`єктом оціночної діяльності вартість майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин, а лише відображає зроблені суб`єктом оціночної діяльності дії стосовно своєї практичної діяльності.
Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскарження оцінки майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).
З приводу передачі майна на реалізацію та проведення їх торгів судами не враховано, що згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
До предмета дослідження в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7).
Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону).
Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі №6-1749цс15, з якими погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12 (провадження № 14-194цс18), проте цих висновків судами попередніх інстанцій не враховано.
Суди також не врахували оспорення торгів на загальних підставах, зокрема з підстав реалізації майна за оцінкою, яка не відповідає вимогам законодавства. Апеляційний суд в порушення принципу об`єктивності та всебічності при дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про доведеність правомірності дій відповідачів та відсутності доказів у позивача. При цьому суди не врахували, що докази та обставини, на які посилаються відповідачі, не були доведені.
Суди мали перевірити, чи буде досягнуто в даній конкретній справі необхідної рівноваги в разі примусової реалізації майна, визначена ціна якого в рази вища від боргу, який підлягає стягненню, чи не покладе на заявника особистий і надмірний тягар, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника, заперечує проти доводів заявника та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
27 березня 2015 року стягувач ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" звернулося до ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/26414/13-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 18 квітня 2014 року.
31 березня 2015 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 18 квітня 2014 року про солідарне стягнення з ТОВ "Нафтогазобладнання" та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Фінанси та кредит" в особі "Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" заборгованості на загальну суму 5 860 725,59 грн.
31 березня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ "Нафтогазобладнання".
09 листопада 2016 року державним виконавцем Рокитнянського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та накладено арешт на комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
29 листопада 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої для проведення оцінки з визначення ринкової вартості арештованого комплексу призначено оцінювача - ПП "Консалтингова група "Агро-Експерт", в особі ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва 12 квітня 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "Нафтогазобладнання", ОСОБА_2, ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.
Замінено сторону стягувача по виконанню рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у цивільній справі № 755/26414/13-ц за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Нафтогазобладнання", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Замінено стягувача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо боржника ТОВ "Нафтогазобладнання".
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
18 квітня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ПП "Консалтингова група "Агро-Експерт" складено звіт про незалежну оцінку вартості майна, відповідно до якого ринкова вартість нерухомого майна - комплексу будівель ти споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 12 квітня 2018 року становить - 5 502 000 грн.
19 квітня 2018 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві направлено на адресу боржника та стягувача висновок з незалежної оцінки майна, а саме: комплексу будівель та споруд, власником якого є ТОВ "Нафтогазобладнання"
20 квітня 2018 року начальником ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві оформлено заявку на реалізацію арештованого майна, направлену ДП "Сетам", у якій зазначено форму реалізації майна - шляхом проведення електронних торгів; найменування майна - комплекс будівель і споруд; відомості про майно - нерухоме майно; відомості про зберігання майна - зберігач ОСОБА_4 ; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби - dvs.kiev@ki.miniust.gov.ua. До заявки додано копію виконавчого провадження.
Листом від 25 квітня 2018 року ДП "Сетам" повідомило орган ДВС та сторони виконавчого провадження про відомості щодо реалізації майна шляхом проведення електронних торгів, в тому числі день та час їх проведення та початкову вартість ціни продажу майна.
24 травня 2018 року складено протокол проведення електронних торгів, за яким торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.