Постанова
Іменем України
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 274/4040/15-ц
провадження № 61-18109св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "Приватбанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 11 квітня 2008 року укладено кредитний договір № ZRSWGK0000000005.
Згідно з умовами цього кредитного договору банк надав ОСОБА_1 грошові кошти (кредит) у розмірі 32 467, 50 дол. США зі строком повернення до 11 квітня 2028 року, а відповідач зобов`язався повертати ці кошти у строки, встановлені кредитним договором зі сплатою відсотків за користування ними.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строки, встановлені договором, належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 20 вересня 2017 року утворилася заборгованість, яка у добровільному порядку погашена не була.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року у розмірі 31 578,02 дол. США, з яких: 21 396,63 дол. США - заборгованість за кредитом; 6988,21 дол. США - заборгованість за відсотками; 3193,18 дол. США - пеня.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення про залишення позову без задоволення з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
При цьому суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припинилося після спливу визначеного договором строку, тобто після 30 вересня 2009 року. При таких обставинах суд дійшов висновку про відмову у позові щодо стягнення тіла кредиту та платежів за договором, нарахованих банком до 30 вересня 2009 року, у зв`язку із спливом позовної давності, а щодо процентів та пені, нарахованих після 30 вересня 2009 року, - за безпідставністю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував те, що останнє погашення відповідачем відбулося 13 січня 2015 року, що є перериванням строку позовної давності, відповідно до статті 264 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
10 грудня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 11 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (після зміни найменування - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZRSWGK0000000005, за умовами якого відповідач отримав кредит на купівлю житла у розмірі 32 467, 50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення згідно графіку погашення кредиту - до 11 квітня 2028 року.
Пунктом 8.1.2 кредитного договору встановлено, що в разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 (в тому числі оплати заборгованості по кредиту), на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
Установлено, що відповідач свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами належним чином не виконував, що вбачається з виписки з розрахунку заборгованості за договором № ZRSWGK0000000005 від 11 квітня 2008 року.
18 липня 2018 року представник відповідача під час розгляду справи подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).