Постанова
Іменем України
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 569/2525/19
провадження № 61-8748св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Семен Євгенія Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року у складі судді Ковальова І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Боймиструка С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є. В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дочка та матір ОСОБА_2 - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на належне померлій спадкове майно, яке складалося з квартири у м. Рівному та квартири у м. Ужгороді.
Позивач зазначає, що свідоцтва про право на спадщину на зазначене спадкове майно протиправно, усунувши його від спадкування, отримав відповідач ОСОБА_2
02 листопада 2018 року відповідачем була відчужена квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є. В. У вказаній квартирі позивач проживає все життя.
На даний час в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н. М. про визнання правочину не вчиненим та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Усвідомлюючи наслідки розгляду вказаної справи, ОСОБА_2 вчинив фіктивний правочин без наміру відчуження майна, а саме - вказаної квартири у м. Рівне з єдиною метою - унеможливити отримання ним у спадок майна.
Про вказане, зокрема, свідчить те, що покупець не оглядала квартиру; не має доступу до квартири, оскільки у позивача сервітут; на сплату комунальних платежів не переоформлено рахунки на нового власника; заборгованість по квартирі сплачено після її відчуження.
З урахуванням викладених обставин просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є. В. 02 листопада 2018 року за реєстровим № 1210, та скасувати державну реєстрацію права власності на цю квартиру, здійснену відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43845857 від 02 листопада 2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 травня 2020 рокуапеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 рокута постанову Рівненського апеляційного суду від 05 травня 2020 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 24 липня 2020 року заявник просить суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків касаційного суду у справах з подібними правовідносинами.
Доводи інших учасників справи
27 серпня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Юшко С. І. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу позивача відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
27 серпня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_5 - адвоката Юшко С. І. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу позивача відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
13 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 листопада 2004 року ОСОБА_1 та його покійна дружина ОСОБА_6, яка померла в 2005 році, подарували квартиру АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_4 , на підставі договору дарування, посвідченого 03 листопада 2004 року приватним нотаріусом Рівненького міського нотаріального округу Кострикіним В. І. за реєстровим № 4046.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - дочка позивача та матір ОСОБА_2 померла.
Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 прийняв спадщину - квартиру АДРЕСА_1, про що приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н. М. у м. Ужгороді 12 липня 2013 року було видано йому свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 2/2013 зареєстрована в реєстрі під № 2011).
02 листопада 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1211.
Відповідно до пункту 2.1 даного договору продаж предмета договору вчинено за 805 000,00 грн, зазначена ціна відповідає волевиявленню продавця та покупця. Оціночна вартість нерухомого майна, згідно звіту про оцінку майна, складеного 02 листопада 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ПП "Бізнес-Експерт" складає 804 165,00 грн. Суму вказану у пункті 2.1. договору продавець отримав у повному обсязі від покупця готівкою до укладення договору.
02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Семен Є. В., внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену вище квартиру на підставі договору купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43845857 від 02 листопада 2018 року, номер запису про право власності 28730839.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) під правочином розуміються дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.