Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 182/5376/19
провадження № 61-16449св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року в складі судді Рибакової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен банк Аваль") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що згідно з наказом № 866 від 18 квітня 2011 року вона працювала на посаді діловода технічного відділу Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль".
08 січня 2019 року вона отримала попередження про зміну істотних умов праці, згідно яких змінюється місце розташування її робочого місця з Центрального Нікопольського відділення Банку (Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 37) на Управління адміністративного обслуговування Дніпропетровської обласної дирекції Банку (м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4д), та її попереджено, що у разі не надання згоди на продовження роботи із зазначеними змінами істотних умов праці упродовж двох місяців, трудовий договір з нею буде припинено на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.
Наказом АТ "Райффайзен банк Аваль" від 12 березня 2019 року № 236-к її звільнено з роботи з 15 березня 2019 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.
Позивач вважає, що отриманий нею наказ про зміну істотних умов праці від 08 січня 2019 року № 12 не містить жодного посилання на об`єктивні обставини, які зумовлюють необхідність запровадження змін в організації виробництва праці, її звільнення відбулося з порушенням вимог чинного законодавства та трудових прав, оскільки з 14 січня по 29 березня 2019 року вона перебувала на лікарняному, тобто її звільнення відбулося в період непрацездатності, що є порушенням статті 40 КЗпП України. Крім того, відповідачем не враховано, що вона самостійно виховує сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і є єдиним годувальником в сім`ї.
Також ОСОБА_1 зазначала, що дізналася про порушення своїх прав 28 березня 2019 року, коли була ознайомлена з наказом про звільнення. Вважає, що строк звернення до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки з 14 січня по 15 березня 2019 року вона перебувала на лікарняному, а після ознайомлення з наказом про звільнення, вона постійно хворіла, зверталась до лікарів, проходила лікування, у зв`язку з чим не могла звернутись за правовою допомогою для оскарження наказу про звільнення.
На підставі викладеного просила суд визнати поважними причини пропуску та поновити процесуальний строк, встановлений законом для звернення до суду з даним позовом, визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Райффайзен банк Аваль" від 12 березня 2019 року № 236-к про її звільнення, поновити її на попередньому місці роботи на посаді діловода технічного відділу Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль", стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. В задоволенні позову відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що її звільнення із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із зміною істотних умов праці, відбулось на законних підставах з додержанням вимог чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки припинення трудового договору відбулось через незгоду працівника продовжувати працювати на умовах, які істотно змінилися, а тому перебування позивача на лікарняному на час звільнення не є перешкодою для припинення трудових правовідносин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду 30 жовтня 2019 року в справі № 310/2284/17, 13 листопада 2019 року в справі № 545/1151/16-ц, 11 грудня 2019 року в справі № 522/3410/15-ц, 29 січня 2020 року в справі № 320/7991/16, 19 лютого 2020 року в справі № 405/1526/17, 16 березня 2020 року в справі № 640/10761/14-ц, 11 червня 2020 року в справі № 481/1043/17, 08 липня 2020 року в справі № 752/11686/18, 29 липня 2020 року в справі № 305/1229/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України, яка встановлює гарантію захисту працівника від незаконного звільнення, поширюється на усі трудові правовідносини. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо неможливості продовжувати роботи на попередньому місці (відсутній акт неможливості розміщення місць у Центральному Нікопольському відділенні, де розміщуються робочі місця працівників технічного відділу Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", відсутня схема розміщення працівників банку), тобто відсутні належні та допустимі докази правомірності перенесення робочого місця на 120 км. Судами попередніх інстанцій не враховано, що вона є єдиним годувальником в сім`ї, самостійно виховує сина 2001 року народження, який на момент звільнення був неповнолітнім.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому АТ "Райффайзен Банк Аваль" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що банк, як роботодавець, користуючись своїм виключним повноваженням, за наявності відповідних підстав, керуючись абз. 3, 4 статті 32 КЗпП України має право самостійно приймати рішення про зміни в організації виробництва та праці та змінювати істотні умови праці працівників, при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Звільнення позивача з роботи 15 березня 2019 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці в період перебування останньої на лікарняному, відповідало діючому на дату звільнення позивача законодавству. Рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(ІІ)/2019, на яке посилається позивач у касаційній скарзі, на спірні правовідносини не поширюється, оскільки такі виникли у березні 2019 року, тобто до прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 182/5376/19 з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 24 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та справу № 182/5376/19 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наказом від 18 квітня 2011 року № 866-к ОСОБА_1 прийнято на роботу до Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" на посаду діловода технічного відділу з 18 квітня 2011 року з неповним робочим днем 04 годин, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу та посадовим окладом у розмірі 1820 грн на місяць, встановлено регламент роботи з 09-00 до 13- 00 години.
20 листопада 2018 року, з метою забезпечення належної організації роботи персоналу технічного відділу Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль", працівники якого працевлаштовані в дирекції згідно встановленої 4% квоти працевлаштування осіб з інвалідністю, Дніпропетровською обласною дирекцією АТ "Райффайзен банк Аваль" видано наказ № 678 "Про організацію роботи працівників технічного відділу Дніпропетровської обласної дирекції", відповідно до пункту 3 якого не допускається розміщення робочих місць працівників технічного відділу в залах для обслуговування клієнтів відділень; розміщення у відділеннях робочих місць нових працівників технічного відділу підлягає попередньому узгодженню з директором з питань роздрібного бізнесу; за відсутності місць розміщення у відділенні, головний менеджер з ефективності мережі відділень та банкоматів дирекції ОСОБА_3 ініціює службову записку на ім`я Регіонального директора щодо необхідності перенесення існуючих робочих місць працівників технічного відділу із залів для обслуговування клієнтів відділень в інше приміщення Банку в межах одного населеного пункту. У разі неможливості перенесення існуючих робочих місць працівників технічного відділу із залів для обслуговування клієнтів відділень в інше приміщення Банку в межах одного населеного пункту, старший менеджер по роботі з персоналом Дніпропетровського регіону ОСОБА_4 організовує підготовку розпорядчих документів щодо внесення змін у суттєві умови праці та відповідно до виробничих потреб, перенесення в межах Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" робочих місць таких працівників технічного відділу.
Пунктом 4 цього наказу встановлено, що по вже визначеній відсутності місць розміщення у Центральному Нікопольському відділенню (м. Нікополь), де розміщуються робочі місця працівників технічного відділу Дніпропетровської обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в термін до 01 грудня 2018 року старшому менеджеру по роботі з персоналом Дніпропетровського регіону ОСОБА_4 підготувати розпорядчий документ щодо внесення змін у суттєві умови праці вказаних працівників.