Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 389/751/20
провадження № 61-19055св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1, який діє від імені малолітнього сина ОСОБА_2,
заінтересовані особи: ОСОБА_3, управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького, Знам`янська районна державна адміністрація Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, - адвоката Каменської Ніни Петрівни на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2, звернуся до суду із заявою про видачу обмежувального припису у зв`язку із вчиненням ОСОБА_3 домашнього насильства стосовно їхньої дитини - сина ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 впродовж 22 років перебували у шлюбі, в період якого у них народилося троє дітей, зокрема, син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між ними існують судові спори, пов`язані з розлученням, у тому числі про місце проживання дітей та участь у їх вихованні.
Заявник зазначає, що ОСОБА_3 вчиняла домашнє насильство стосовно сина ОСОБА_2 , а саме: била дитину через те, що він заснув на уроці під час навчання в австрійській школі; 15 січня 2020 року викрала дитину (винесла зі школи проти його волі) у супроводі озброєних осіб; утримувала сина проти його волі в автомобілі з 12 години 15 січня 2020 року до 02 години ночі наступної доби.
Після цих подій спеціалісти оглянули дитину та відеозаписи з її участю і виявили у ОСОБА_2 ознаки як психологічного, так і фізичного насильства (високий рівень стресу, переживання).
Існує імовірність повторення насильницьких дій з боку матері стосовно їхнього сина, так як вона має намір вивезти його на проживання в Республіку Австрія не зважаючи на те, що він не володіє німецькою мовою.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_1 просив суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 6 місяців та тимчасово обмежити її права:
- заборони наближатися на відстань меншу як 500 метрів до місць проживання і навчання дитини; обмеження її спілкування, в тому числі листування, з сином та будь-які контакти з ним в інший спосіб;
- заборони особисто чи через третіх осіб розшукувати та/чи переслідувати сина, якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому їй;
- застосування спеціальних заходів протидії домашньому насильству: поставити на профілактичний облік, направити для проходження програми для кривдників.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2020 року заяву задоволено частково. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 5 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження її прав та покладено на неї наступні обов`язки:
Заборонено ОСОБА_3 наближатися на відстань меншу 500 (п`ятсот) метрів до місць:
- проживання (перебування) ОСОБА_2, зокрема, до місць проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ;
- навчання ОСОБА_2, а саме: комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання природничо-економіко-правовий ліцей ? спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" (м. Кропивницький, вул. Беляева, буд. 1);
Обмежено спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та заборонено ОСОБА_3 вести листування з ОСОБА_2 або контактувати з ним в будь-який інший спосіб;
Заборонено ОСОБА_3 особисто чи через третіх осіб розшукувати та/чи переслідувати ОСОБА_2, якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 .
У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено рішення суду до негайного виконання.
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що факти фізичного насильства ОСОБА_3 стосовно сина ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження. Той факт, що мати забрала сина зі школи під час уроку, не є проявом насильства над дитиною, але спосіб, який мати використала для цього (залучення для цього невідомих дитині озброєних чоловіків та перебування тривалий час матері з дитиною в автомобілі) привів до психологічної травми дитини, що є ознаками психологічного та фізичного насильства. З метою уникнення у майбутньому домашнього насильства над ОСОБА_2, задля унеможливлення настання тяжких або особливо тяжких наслідків для здоров`я дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність видачі обмежувального припису строком на 5 місяців.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1, який діє від імені малолітнього сина ОСОБА_2, про видачу обмежувального припису, апеляційний суд виходив з того, що у справі відсутні докази, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинила фізичне чи психологічне насильство стосовно свого сина ОСОБА_2 у розумінні норм Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Обмеження спілкування дитини з матір`ю не відповідає інтересам дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, адвокат Каменська Н. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що:
- апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 756/2072/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про допит малолітнього свідка - ОСОБА_2 (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України);
- апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме: акт проведення оцінки безпеки рівня дитини від 15 січня 2020 року, лист комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання природничо-економіко-правовий ліцей - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 - позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" № 29 від 22 січня 2020 року, довідку навчального закладу № 58 від 14 лютого 2020 року, висновок Інституту психології ім. Г. С. Костюка від 14 лютого 2020 року, висновок Центру нейропсихологічної регуляції і психотерапії від 18 лютого 2020 року, висновок фахівця Інституту психології ім. Г. С. Костюка від 19 червня 2020 року, висновок фахівця практичного психолога КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 3 розділу 6 акта проведення оцінки рівня безпеки дитини від 15 січня 2020 року поведінка матері ОСОБА_3 суперечить інтересам дитини ОСОБА_2, тому в інтересах дитини вона має бути передана батькові ОСОБА_1 . ОСОБА_2 утримувався в машині приблизно з 12 години 15 січня 2020 року до 2 годин ночі наступної доби, чим зазнав психологічного та фізичного насильства. Суд не врахував, що явка малолітнього свідка ОСОБА_2 була забезпечена батьком 24 вересня 2020 року в Святошинський районний суд міста Києва для допиту в судовому засіданні в режимі відео конференції, проте він як свідок апеляційним судом допитаний не був, тобто апеляційний суд не врахував його думку. Апеляційний суд не здійснив оцінку ризику продовження у майбутньому домашнього насильства в будь-якому його прояві.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 389/751/20 із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.
У лютому 2021 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року справу № 389/751/20 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 02 серпня 1997 року, який розірвано рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 липня 2019 року.
Сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 їхній син ОСОБА_2 проживав разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4, де відвідував навчальний заклад - початкову школу з вересня 2019 року.
12 грудня 2019 року малолітній ОСОБА_2 у супроводі свого батька, але без відома та згоди матері, виїхав із Республіки Австрія до України, де проживав з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .
З 19 грудня 2019 року став навчатися в першому класі Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання природничо-економіко-правовий ліцей - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 - позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області".
15 січня 2020 близько 10 год. 15 хв. під час третього уроку в 1-Б класі Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання природничо-економіко-правовий ліцей - спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 - позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області", до класу зайшла ОСОБА_3 в супроводі осіб чоловічої статі в спецформі та забрала сина ОСОБА_2 з уроку і передала його своїй старшій дочці ОСОБА_4 . Дитина разом із сестрою та супроводжуючими їх особами на автомобілі покинули навчальний заклад.
Автомобіль із ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції в АДРЕСА_5, на підставі заяв працівників школи та ОСОБА_1 про викрадення дитини.
Працівниками управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького спільно із представниками Кропивницького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області та амбулаторії практики сімейної медицини № 8 того ж дня здійснено виїзд для складання акту оцінки рівня безпеки дитини біля будинку АДРЕСА_5, де відповідно до повідомлення поліції перебував малолітній ОСОБА_2 разом з матір`ю ОСОБА_3 . На момент прибуття представників комісії ОСОБА_3 разом із сином зачинилася в машині, не надала можливість оглянути сина та скласти оцінку рівня безпеки дитини, про що складений акт від 15 січня 2020 року, в якому вказано, що така поведінка матері суперечить інтересам дитини, тому в інтересах дитини вона має бути передана батькові ОСОБА_1
Інститут психології імені Г.С. Костюка за наслідками аналізу відеоматеріалів ("Звернення ОСОБА_2 до тата"; "Відео зі шкільної камери спостереження № 2 від 15 січня 2020 року"; "Відео зі свідченнями ОСОБА_6 ", "Відео з машини") та психологічної діагностики дитини ОСОБА_2 надано висновки про наявність ознак психологічного та фізичного насильства стосовно дитини: непередбачувана, потенційно небезпечна, свавільна поведінка з боку дорослих; порушення почуття базової безпеки дитини; різке невиправдане порушення звичного устрою життя дитини; спостереження дитини за агресивною, насильницькою поведінкою дорослих; повідомлення дитині інформації, що руйнівно впливає на прив`язаність та позитивний психоемоційний зв`язок з батьком; спостереження дитини за проявами насильства стосовно значимої особи (учительки) з боку дорослих, що брали участь у його вилученні зі школи; примусове фізичне вилучення ОСОБА_2 матір`ю зі школи, не зважаючи на його різке негативне ставлення щодо цього, небажання йти з нею, опір, плач, які можуть спричинити психологічне травмування дитини, наслідки якого вкрай негативно позначаться на психоемоційному благополуччі та особистісному розвитку ОСОБА_2 . Дитина знаходиться у стані значної психоемоційної напруги, тривоги, невпевненості. Акцентується увага на тому, що ОСОБА_2 має тісну, надійну прив`язаність та прихильність і до батька, і до матері. Батька наразі сприймає як важливу для себе фігуру, тяжіє до активного спілкування та має з ним позитивний психоемоційний контакт. ОСОБА_2 тривожно сприймає ситуацію конфлікту між батьками, що викликає певну деформацію у сприйнятті сімейної системи, в якій йому складно визначити власне місце. Враховуючи, що дитина зазнала психологічного та фізичного насильства дитині необхідно забезпечити стабільне, константне місце проживання, сталий розпорядок життя та навчання, яке б давало можливість хлопчику відчути базові потреби у безпеці та надійності середовища, відвідувати гуртки за інтересами, вільно спілкуватися з однолітками: друзями, однокласниками. При цьому врахувати, що розірвання зв`язку дитини з батьком, відсторонення сина від нього наразі негативно позначиться на його психоемоційному стані та особистісному розвитку в цілому. Важливо не допустити повторного травмування дитини через непередбачувану поведінку споріднених осіб втрату відчуття захищеності та почуття безпеки, маніпулювання свідомістю дитини, спостереження ворожнечі між батьками, брутальної поведінки стосовно когось зі споріднених осіб, маніпулятивних стосунків та стосунків з деструктивними ознаками, через неможливість вільного, тривалого, належного контакту з кимось зі споріднених осіб.
Центром нейропсихологічної регуляції і психотерапії зроблено психологічний аналіз відеозапису "Звернення ОСОБА_2 до тата" та встановлено, що дитина читає текст; коли хлопчик не читає текст, тоді дивиться в камеру і говорить від себе; якщо б хлопчик розповідав сам про себе, насамперед він розповів про ігри та друзів, якщо у дитини є контакт із соціумом; дитина знаходиться в сильній напрузі; на відео дитина міцно стискає іграшку, за якою помітні постійні рухи плечима та руками (в основному в кулачках - ознака агресії) тощо.