Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 0308/7152/12
провадження № 61-8870св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка "Інкомвклад",
відповідач - ОСОБА_1,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Кредитної спілки "Інкомвклад" на постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2012 року Кредитна спілка "Інкомвклад" (далі - КС "Інкомвклад") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29 травня 2007 року між КС "Інкомвклад" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2905/07-03, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 1 300 000,00 грн зі сплатою 18 % річних, а позичальник зобов`язався забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих відсотків та належне виконання інших умов даного договору.
12 квітня 2012 року між КС "Інкомвклад" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого сторони доповнили кредитний договір пунктом 6.12, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором до кредитного договору від 29 травня 2007 року № 2905/07-03, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки на даний час зобов`язання за кредитним договором є простроченим, у добровільному порядку відповідач не бажає повертати суму боргу та сплачувати неустойку, тому КС "Інкомвклад" просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_1 неустойку за кредитним договором шляхом передачі у її власність нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС "Інкомвклад" неустойку за кредитним договором шляхом передачі у власність КС "Інкомвклад" нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири, загальною площею 94,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з березня 2009 року належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим наявні підстави для стягнення на користь позивача неустойки за кредитним договором шляхом передання у власність належної відповідачу квартири.
Не погодившись із цим рішенням, особа, яка не брала участі в справі - ПАТ "УкрСиббанк", у червні 2019 року подало апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі в справі - ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого залучено ТОВ "ФК "Укрфінстандарт", задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
В позові КС "Інкомвклад" до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за кредитним договором шляхом передачі у власність нерухомого майна відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, звернувшись із позовом через 16 днів після укладення 12 квітня 2012 року додаткового договору до кредитного договору, обґрунтовуючи позов небажанням відповідача у добровільному порядку повертати суму боргу, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення боргу та сплати неустойки шляхом передачі у власність нерухомого майна і відмови відповідача передати нерухоме майно на погашення заборгованості, чим не доведено факту ухилення відповідача від виконання розстрочених до 22 вересня 2012 року боргових зобов`язань.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від КС "Інкомвклад" засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Волинського апеляційного суду від 26 травня 2020 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 01 липня 2020 року заявник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
При цьому КС "Інкомвклад" зазначило, що апеляційний суд провів розгляд справи без участі її уповноваженого представника, оскільки позивач взагалі не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 26 травня 2020 року.
Доводи інших учасників справи
18 серпня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від АТ "УкрСиббанк" засобами поштового зв`язку надійшов лист з інформуванням про відсутність в АТ "УкрСиббанк" статусу учасника у справі у зв`язку із залученням апеляційним судом його правонаступника - ТОВ ФК "УКРФІНСТАНДАРТ".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
11 серпня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 29 травня 2007 року між КС "Інкомвклад" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2905/07-03, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 1 300 000,00 грн зі сплатою 18% річних, на строк до 30 липня 2007 року, а в разі невиконання чи неналежного виконання будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора. Також договором передбачено порядок та умови сплати пені, штрафу та збільшених процентів.
12 квітня 2012 року між цими ж сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 2905/07-03, відповідно до якого сторони за взаємною згодою вирішили розстрочити виконання зобов`язання по сплаті заборгованості по кредитному договору в сумі 1 500 479,27 грн, погодили порядок суми та строки погашення цієї суми; погодили припинення нарахування відсотків по кредитному договору та доповнили кредитний договір пунктом 6.12, яким встановлено, що у разі прострочення позичальником строку виконання зобов`язань, що передбачені додатковим договором до кредитного договору від 29 травня 2007 року № 2905/07-03, позичальник сплачує кредитору неустойку шляхом передачі у власність кредитора нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 94,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.