Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 757/9345/20-ц
провадження № 61-13740св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1, яка діє в особистих інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Крім того в провадженні Васильківського районного суду Київської області розглядається спір між колишнім подружжям про поділ спільного сумісного майна.
Заявниця зазначила, що з початку розгляду справи про поділ майна, ОСОБА_2 почав вести себе дуже агресивно, впливає на її та сина психіку шляхом словесних образ, погроз та залякувань.
Заявниця з сином відчувають страх, тривожність та постійне відчуття небезпеки, знаходячись в одній квартирі з ОСОБА_2 .
У зв`язку з поганим почуттям неповнолітнього ОСОБА_3 заявниця неодноразово зверталась до дитячого невролога. За результатами обстеження сина, лікарем було призначено лікування.
Внаслідок постійних нервових ситуацій, які виникають в результаті спільного проживання з батьком - ОСОБА_2, психоемоційний стан дитини не покращився.
Погіршення психологічного стану дитини, за висновком психолога відбулося в результаті дій ОСОБА_2, які негативно вплинули на дитячу психіку.
Також через поведінку ОСОБА_2 заявник неодноразово зверталась із заявами до Печерського УП ГУНП у м. Києві, де були складені декілька протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, проводились з ним профілактичні бесіди.
З огляду на кількість поданих заяв до поліції та стабільну агресивну поведінку ОСОБА_2, представниками поліції було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Посилаючись на наявність у ОСОБА_2 можливості проживати окремо від неї з сином, оскільки починаючи з серпня 2019 року він зареєстрований за іншою адресою, просила суд видати обмежувальний припис про тимчасову заборону ОСОБА_2 перебувати разом з нею та малолітнім сином ОСОБА_3 у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1, строком на шість місяців.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року заяву задоволено.
Видано обмежувальний припис строком на шість місяців, яким заборонено ОСОБА_2 перебувати разом з ОСОБА_1 і неповнолітнім ОСОБА_3 у місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено за рахунок держави.
Задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у діях ОСОБА_2 наявні прояви фізичного, психологічного насильства, яке він чинить по відношенню до колишньої дружини ОСОБА_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_3, тому суд вважав, що заявники як жертви такого насильства потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У вересні 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. засобами поштового зв`язкунадійшла касаційна скарга на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року.
В касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Єрмак О. В. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції в порушення вимог частини першої статті 350-5 ЦПК України розглянув заяву про видачу обмежувального припису без участі ОСОБА_2 , який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Доводи інших учасників справи
12 жовтня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Кісільової М. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник заявника просить суд у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Єрмака О. В. відмовити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
21 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2019 року шлюб між подружжям було розірвано.
В провадженні Васильківського районного суду Київської області між сторонами розглядається спір про поділ спільного сумісного майна.
16 травня 2018 року заявник звернулась до дитячого невролога за наданням консультації про психологічний стан свого сина.
Лікарем клініки Медиком було встановлено діагноз ОСОБА_3 "Цефалгія напруження, вегетативна дисфункція по симпатикотонічному типу у дитини з невротичними реакціями". ОСОБА_3 пройшов курс лікування.
26 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення сварки ОСОБА_2, під час якої останній словесно ображав та штовхав заявницю, чим вчинив відносно неї психологічне насилля. В результаті розгляду та проведення перевірки працівниками поліції відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КпАП України.
20 червня 2018 року ОСОБА_1 знов звернулась до дитячого невролога з приводу стану здоров`я сина. Після обстеження попередній діагноз підтвердився. Хлопчику рекомендовано емоційний спокій та санаторно-курортне лікування. За результатами обстеження було пройдено відповідний медикаментозний курс.
18 січня 2019 року була подана заява до Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо вчинення протиправних дій ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 які відбулися 16 січня 2019 року. Під час перевірки заяви ОСОБА_2 була проведена профілактична бесіда щодо недопущення відносно колишньої дружини з сином протиправних дій.
19 травня 2019 року заявниця звернулась з заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про влаштування ОСОБА_2 сімейної сварки, в ході чого завдав психологічного тиску. Під час проведеної перевірки заяви було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КпАП України.
26 червня 2019 року заявниця звернулась із заявою до Печерського УП ГУНП у м. Києві про те, що 25 червня 2019 року ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов`язки по відношенню до неповнолітнього сина, що проявляється упостійному приниженні дитини та погрозах виселення. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що у діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого статтею 173-2 КпАП України.
29 жовтня 2019 року та 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 зверталась до правоохоронних органів щодо неправомірної поведінки ОСОБА_2 щодо неї та їх сина. Представниками поліції рекомендовано звернутися до суду про видачу обмежувального припису.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.