Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 207/1728/18
провадження № 61-4928св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 1",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року у складі судді Говорухи В. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Сервіс 1" (далі - ТОВ "Крона-Сервіс 1").
Позовна заява мотивована тим, що 28 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ТОВ "Крона-Сервіс 1" шляхом підписання Заяви про відкриття рахунку, заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 .
12 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір поруки № РOR1415808852492, згідно з пунктами 1.2, 1.5 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Зазначає, що свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши ТОВ "Крона-Сервіс 1" кредитні кошти в розмірі 170 714,94 грн, а боржник свої зобов`язання належним чином не виконує.
Станом на 03 травня 2018 року у ТОВ "Крона-Сервіс 1" існує заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" по договору від 28 серпня 2014 року за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок" в сумі 224 412, 49 грн.
Враховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з поручителя ОСОБА_1 заборгованість за договором від 28 серпня 2014 року за послугою "Кредитний ліміт", яка виникла станом на 03 травня 2018 року, у загальному розмірі 224 412,49 грн.
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання нікчемності угоди і визнання недійсності договору поруки.
Зустрічний позов мотивовано тим, що у 2014 році ОСОБА_1 працював директором ТОВ "Крона-Сервіс 1", банківське обслуговування здійснював ПАТ КБ "Приватбанк".
Зазначає, що 12 листопада 2014 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 поручався за виконання ТОВ "Крона-Сервіс 1" зобов`язань, які випливають з угод приєднання до Умов та Правил про надання банківських послуг.
Вказує, що факт підписання заяви ним про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є підставою для початку кредитування рахунку підприємства, так як умовою кредитування рахунку підприємства є укладення між банком та підприємством кредитного договору, як окремого документу. Умови та Правила встановлюють лише загальні питання, якими потрібно керуватися при укладенні правочинів. Ними не врегульовано конкретний розмір кредитного ліміту, також не містять підпису позичальника, відомостей про дату їх прийняття та затвердження, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Таким чином, банківські Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Вважає, що Угода 1, на яку посилається позивач за первісним позовом у договорі поруки, містить ознаки нікчемності правочину, тому визнання нікчемним основного зобов`язання має наслідком недійсності договору поруки.
Враховуючи викладене, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив визнати нікчемною Угоду 1 "Кредитний ліміт" укладену між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Крона-Сервіс 1"; визнати недійсним договір поруки № FOR15808352492 від 12 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року у задоволенні первісного позову відмовлено, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АТ КБ "ПриватБанк" не доведено факт того, що долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг були складовою спірного договору та договору поруки, а тому визначитись, з яким саме документом був ознайомлений відповідач неможливо. У зв`язку із цим місцевий дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором через їх недоведеність.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що неможливо перевірити правове та фактичне обґрунтування нікчемності договору через відсутність відповідних доказів.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині вирішення первісних позовних вимог, АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу на нього в цій частині.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.
Враховуючи, що АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило рішення суду першої інстанції в частині первісних позовних вимог, в силу статті 367 ЦПК України, вказане рішення суду в частині зустрічних позовних вимог не переглядалось.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уточнивши вимоги, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині первісного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити.
В частині вирішення зустрічного позову судові рішення не оскаржені.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дослідили і не надали належної правової оцінки доказам у справі.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі.
16 січня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 серпня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Крона-Сервіс 1" шляхом підписання Заяви про відкриття рахунку, заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок № НОМЕР_1 .
Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку, які розміщені на банківському сайті, і які разом з Анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.
12 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір поруки № РOR1415808852492.
Згідно з пунктами 1.2, 1.5 договору поруки № РOR1415808852492 поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки в касаційному порядку судові рішення оскаржені виключно в частині вирішення первісних позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в силу статті 400 ЦПК України судові рішення касаційним судом не переглядаються.