ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 240/113/20
адміністративне провадження № К/9901/33924/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А, Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року (головуючий суддя - Шуляк Л.А.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Залімський І.Г. Мацький Є.М.)
справі № 240/113/20
позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2
до Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області в особі Баранівського районного відділу
про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Баранівського районного відділу у видачі Турко Ю.М., у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області в особі Баранівського районного відділу оформити та видати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами встановлено, що позивач в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про отримання паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
5. Листом Баранівського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Житомирській області від 7 грудня 2019 року №Т-11/6/1813-19/1813/695-19 надано відповідь на вказане звернення. У вказаній відповіді відповідач зазначив, що відповідно до Порядку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" якою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта, а тому видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) неможлива без обробки персональних даних особи. Також зазначив, що заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. А тому, відсутні законні підстави для оформлення та видачі дочці позивача паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 503-ХІІ.
6. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Суди також зазначили, що підставою для вчинення дій, спрямованих на видачу паспорта у формі паспорта книжечки, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до територіального підрозділу ДМС в установленому порядку.
9. Разом з тим, судами встановлено, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за видачею паспорта у формі книжечки, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка та до заяви не було додано жодних документів для оформлення і видачі паспорта, а відтак відповідач не мав підстав для видачі паспорта у формі книжечки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими і незаконними, оскільки вони ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 та в інших постановах Верховного Суду.
11. Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за видачею паспорта у формі книжечки, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка та до заяви не було додано жодних документів для оформлення і видачі паспорта, а відтак відповідач не мав підстав для видачі паспорта у формі книжечки. При цьому, суди правильно зазначили, що постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, на яку посилається відповідач, передбачає виготовлення бланку паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ІD-І, а тому подача зави-анкети, яка передбачена також цією постановою стосується саме такої форми паспорта громадянина України. Водночас, суди дійшли незрозумілого та неконкретного висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на видачу паспорта у формі паспорта книжечки, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до територіального підрозділу ДМС в установленому порядку. Проте, яку саме відповідну заяву та які саме необхідні документи, крім поданих заявниками, суди мали на увазі не вказано.
12. Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не вказали, що вказана справа є типовою та всупереч частині третій статті 291 КАС України не врахували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17.
13. Зазначає, що висновки судів щодо застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України №302 в частині необхідності подання до відповідача документів, передбачених цією постановою, є неправильними та суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду викладеному у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 та висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 6 лютого 202 року у справі №520/10705/18.
14. Крім того, суди неправильно застосували до спірних відносин підпункти 1, 2, 3, 131 та інших положень постанови Кабінету Міністрів України №302, оскільки ці норми не підлягали застосуванню в силу правового регулювання інших відносин, тобто відносин з оформлення і видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України або її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру та присвоєнням заявникові УНЗР.
15. Вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формулювання єдиної правозастосовчої практики.
16. Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, а саме частини другої статті 77 КАС України, переклавши на нього тягар доведеності обставин у цій справі, безпідставно прийнявши від відповідача його доводи і аргументи, не зазначивши при цьому належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на їх обґрунтування.
17. Так, підставою відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було те, що паспорт громадянина України оформляється і видається відповідно до Закону "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" та постанови Кабінету Міністрів України №302 виключно у формі картки та не може бути видано без згоди заявника на обробку персональних даних. Жодних інших підстав або навіть згадувань про неподання заяви відповідної форми та необхідного чи повного пакету документів взагалі у вказаному листі не містилося.
18. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
20. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
23. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
24. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 23 квітня 1991 року №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон №987-XII) кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
25. Частина перша статті 4 Закону №987-XII передбачає, що громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується.
26. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
27. Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
28. Згідно з частиною шостою статті 7 Закону №5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров`я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу.
29. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
30. Частинами першою та другою статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
31. Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
32. Відповідно до частин першої, четвертої та п`ятої 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.
33. Частиною сьомою статті 16 Закону №5492-VI визначено, що уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.