ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2021 року
м. Київ
справа №200/7539/19-а
адміністративне провадження №К/9901/4142/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сухарьок М.Г., судді - Гаврищук Т.Г., Ястребова Л.В.) за адміністративним позовом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У червні 2019 року Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Компанія "Вода Донбасу") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2019 року №0005141303 про збільшення податкового зобов`язання, нарахування штрафних санкцій та пені на загальну суму 4 834 996,02 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким Підприємству відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (від 14 березня 2018 року у справі №805/1463/17-а), та якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (від 1 жовтня 2019 року у справі №805/385/17-а) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін на 10 березня 2021 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 березня 2021 року визначено склад суду для розгляду справи: головуюча суддя - Желтобрюх І.Л., судді - Дашутін І.В., Яковенко М.М.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, однак у судове засідання, призначене на 10 березня 2021 року, не прибули, явку уповноважених представників не забезпечили.
9 березня 2021 року від представника КП Компанія "Вода Донбасу" до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін. Серед обставин неможливості прибуття до суду представник позивача вказував на те, що перетинання кордону працівниками підприємства з тимчасово окупованої території до території, підконтрольної органам державної влади України, значно ускладнено та потребує тривалого часу.
Так, відповідно до частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Проаналізувавши подане представником позивача клопотання й наведені у ньому обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вказані заявником причини неявки в судове засідання не є поважними і не створюють перешкод для розгляду справи.
Більш того, колегія суддів враховує, що у позивача було достатньо часу для організації прибуття свого представника до суду, або ж ініціювання проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Верховного Суду з іншим судом, до якого він міг прибути, або ж з використанням власних технічних засобів.
За приписами пункту 2 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також з огляду на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи по суті й ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, КП "Компанія "Вода Донбасу" є юридичною особою із місцезнаходженням у місті Маріуполь Донецької області.
Волноваське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" є відокремленим підрозділом позивача із місцезнаходженням: Донецька область, м. Волноваха.
Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Волноваського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 19 березня 2019 року № 281/05-99-13-03/35580838.
На підставі встановлених перевіркою порушень, 12 квітня 2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005141303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, застосовано штрафні санкції та нараховано пеню усього в розмірі 4834996,02 грн.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що обставини, за яких у позивача виникла неспроможність своєчасно сплачувати обов`язкові платежі, є форс-мажорними відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Судом враховано наявність у позивача сертифікатів (висновків) Торгово-промислової палати, які, за переконанням суду, засвідчують обставини непереборної сили щодо несвоєчасної сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб впродовж січня 2016 року-грудня 2018 року.
Приймаючи протилежне рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати не свідчать про наявність обставини непереборної сили щодо несвоєчасної сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб впродовж спірного періоду, оскільки вони видані більш, аніж за рік до спірних правовідносин, й фактично засвідчують обставини непереборної сили лише в період з 14 квітня 2014 року до моменту їх видачі.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (абзац другий пункту 57.1 статті 57 ПК України).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентовано розділом IV ПК України.
Згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував, що несвоєчасна виплата заробітної плати працівникам підприємства та неперерахування у встановлені законом строки до бюджету податку на доходи фізичних осіб викликана об`єктивними факторами, які не залежали від волі підприємства, та були спричинені обставинами непереборної сили, підтвердженими сертифікатами Торгово-промислової палати України. Вказані сертифікати, за переконанням позивача, є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань з перерахування у встановлені строки до бюджету сум нарахованого/утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей".
2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII (далі - Закон №1669-VII), який набрав чинність 15 жовтня 2014 року, та який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.