ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
справа №760/21476/16-а
адміністративне провадження №К/9901/2207/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року (суддя Оксюта Т.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (колегія суддів: Літвіна Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі № 760/21476/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з урахуванням висновків, викладених у даній постанові.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач не проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Вказує, що, оскільки позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, за отриманням відповідної допомоги повинен звертатися до Адміністрації державної прикордонної служби України. Вказує, що проходив строкову військову службу та інвалідність встановлена після закінчення тримісячного строку після проходження служби. Вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо розгляду справи в порядку скороченого провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 відкрито касаційне провадження.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, брав участь бойових діях в Афганістані з 27 листопада 1980 року по 10 лютого 1981 року.
Відповідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17 вересня 2014 року № 2731 встановлено, що поранення, контузія, захворювання ОСОБА_1 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.
Згідно з випискою до акту МСЕК від 16 лютого 2015 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 16 лютого 2015 року у зв`язку з пораненням та захворюваннями, пов`язаними з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії.
У зв`язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до відповідачів та подав усі необхідні документи для призначення та виплати спірної виплати.
Відповідно до вих. Міністерства оборони України від 20 жовтня 2016 року № 248/3/6/4050, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки, на думку Міністерства оборони України, таку виплату має здійснити Адміністрація Державної прикордонної служби України.
В свою чергу, відповідно до вих. Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01 листопада 2016 року № 11/В-6689, позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки, на думку Адміністрації Державної прикордонної служби, таку виплату має здійснити Міністерство оборони України.
Вважаючи зазначені дії та рішення відповідачів протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, зазначивши, що обов`язок стосовно прийняття рішення про здійснення даної допомоги покладений на Міністерство оборони України.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для відмови в призначені одноразової грошової допомоги позивачу стало те, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.
При цьому зазначено, що згідно з пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та п. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, то, витрати, пов`язанні з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Колегія суддів вказує на протиправність вказаної відмови, враховуючи наступне.
Законом СРСР від 12.10.1967 № 42 "Про загальний військовий обов`язок" у редакції, що діяв на момент проходження ОСОБА_2 військової служби, визначено, що Прикордонні війська КДБ СРСР були складовою частиною Збройних Сил СРСР.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 № 1431-ХІІ "Про військові формування" підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ради, Кабінету Міністрів України і Національного банку України.
Статтею 4 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 № 1543-ХІІ встановлено, що органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.