ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.002722
провадження № К/9901/30150/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року (суддя Кедик М.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (головуючий суддя Довга О.І., Запотічний І.І., Бруновська Н.В.)
у справі №1.380.2019.002722
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині не призначення та не проведення ОСОБА_1, звільненого на пенсію по хворобі, внаслідок отриманого захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - 55% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, п. б ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114, п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області привести в норму до діючого законодавства пенсійну справу № 91-10806 ОСОБА_1 у частині звільнення його по хворобі, внаслідок отриманого захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ - 55% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, п. б ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), п. а ст. 13 Закону №2262-ХІІ, призначити, нарахувати та виплачувати йому за 20 років вислуги 55% пенсії від відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити, нарахувати та виплатити загальною сумою та одним платежем ОСОБА_1 недоотриману суму пенсійного забезпечення у розмірі 55 % сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше отриманих сум пенсії у розмірі 50% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, відповідно до п. б ст. 64 Положення № 114, п. а ст.13 Закону № 2262-ХІІ, звільненого по хворобі, отриманого внаслідок захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ із визначенням 55% сум відповідного грошового забезпечення за 20 років вислуги і ст. 63 Закону №2262-ХІІ, починаючи з 01 січня 1992 року без обмеження строку (ч. 3 ст. 51 Закону № 2262); встановити судовий контроль за виконанням відповідачем рішення суду.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. ОСОБА_1 з вказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.002722 і прийняти нове рішення про задоволення позову.
4. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом від 10 листопада 1991 року № 103 о/с позивач з 19 листопада 1991 року звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. "б" (через хворобу) Положення №114. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 14 листопада 1991 року № 1677 позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
6. Відповідачем з 19 листопада 1991 року призначена пенсія позивачу за вислугу років у розмірі 67 % відповідних сум грошового забезпечення.
7. 13 серпня 2018 року позивач звернувся до Головного управління МВС України у Львівській області із запитом на отримання публічної інформації з приводу виплати пенсії. Листом від 17 серпня 2018 року № З-578/Зі/31/01-2018 Головне управління МВС України у Львівській області повідомило, що з 01 січня 2007 року органи внутрішніх справ позбавлені повноважень призначати, перераховувати та виплачувати пенсії. Цю функцію передано до Пенсійного Фонду України, куди передані всі пенсійні справи пенсіонерів МВС. Пенсійна справа ОСОБА_1 за № 91/10806 передана до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (акт приймання-передачі діючих пенсійних справ від 31 січня 2007 року № 4).
8. 10 квітня 2018 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з запитом на отримання публічної інформації з приводу нарахування та виплати недоотриманої пенсії у розмірі 5%.
9. За результатами розгляду вказаного запиту, відповідач листом від 03 травня 2019 року № 11685/03.29-15, повідомив, що відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію від 19 листопада 1991 року ОСОБА_1 звільнений у запас відповідно до п. "б" ст. 64 (через хворобу) Положення №114 та вислуга років на день звільнення становить 29 років 02 місяці 22 дні. Оскільки, ОСОБА_1 звільнений у запас, а не у відставку, тому пенсія призначена і виплачується у розмірі 67% сум грошового забезпечення.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що у відповідача не було підстав призначати позивачу пенсію у розмірі 55% грошового забезпечення, оскільки з врахуванням вислуги років позивача (29 років 02 місяці 22 дні) розмір пенсії, виходячи з 55% відповідних сум грошового забезпечення, може призначатися лише особам, звільненим з військової служби у відставку за віком або станом здоров`я.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
11. Касаційну скаргу мотивовано порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що, відмовляючи у перерахунку пенсії у розмірі 55% процентів, відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 звільнений у запас через хворобу, а не у відставку, то він не має права на перерахунок пенсії у розмірі 55% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги. Проте позивач наголошує, що Законом України №2262 -ХІІ чітко передбачені підстави звільнення і призначення пенсії, але такого визначення як звільнення у запас по хворобі, а не у відставку цей Закон не містить.
12. ОСОБА_1 вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги тлумачення Верховною Радою України п. "а" ст. 13 Закону України №2262 -ХІІ, а також суди не врахували правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у рішенні від 10 вересня 2018 року Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи № 344/14916/17.
13. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач погоджуються з висновками судів попередніх інстанцій та вказує про те, що згідно із розрахунку вислуги років на пенсію від 19 листопада 1991 року ОСОБА_1 звільнено у запас відповідно до п. "б" ст. 64 (через хворобу), а не у відставку через хворобу, як встановлено п. 65 "б" Положення № 114, підстави для виплати пенсії за вислугу років у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення відсутні. Враховуючи, що на момент звільнення зі служби вислуга років ОСОБА_1 становила 29 років 02 місяці 23 дні, пенсія за вислугу років складала 67 % відповідних сум грошового забезпечення. Тому пенсія позивачу була правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства, призначена у розмірі 67% сум грошового забезпечення.
14. Також відповідач зазначає, що відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 03 травня 2019 року за № 1 1685/03.29-15 на запит позивача від 09 квітня 2019 року про призначення, нарахування та виплату загальною сумою та одним платежем недоотриману суму пенсійного забезпечення не породжує певних правових наслідків, а носить лише інформаційний характер і не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
16. Відповідно до ст.ст. 24, 46 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
17. Відповідно до ст. 21-1 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
18. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (за текстом - Закон №2262-ХІІ)
19. За приписами п. "а" ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. "б" - "д" ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону.
20. Пунктом "а" ч. 1 ст. 13 Закону №2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (п. "а" ст. 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.