ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2021 року
Київ
справа №295/1514/17
адміністративне провадження №К/9901/22445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 11 травня 2017 року (суддя Чішман Л.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2017 року (колегія суддів: Охрімчук І.Г., Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги йому, як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії пов`язаних із виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.12.2016 № 112, починаючи із 09.12.2015;
- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії на дату встановлення інвалідності, а саме із 09.12.2015, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність йому встановлена 20 квітня 2010 року, а тому відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" граничний термін отримання інвалідності, яка б давала підстави для виплати позивачу допомоги у разі інвалідності, сплинув після закінчення трьох місяців з моменту звільнення зі служби, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу зазначеної допомоги. Також зміна група інвалідності відбулася після спливу дворічного строку після її первинного встановлення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2017 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, в період із 17.04.1981 по 31.10.1982 проходив військову службу в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, що підтверджується змістом довідки виданої військовим комісаром Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату Матвієць А.В. №31 від 19.01.2016.
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 428 від 15 березня 2011 року встановлено, що множинні вогнепальні осколочні поранення тулуба та кінцівок, (контузія 1982 р.) та їх наслідки у сержанта у відставці ОСОБА_1, 1962 року народження, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується витягом з протоколу № 428 від 15.03.2011, долученим до матеріалів справи.
Зі змісту копії довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААА №732450 від 08.06.2011 вбачається, що позивачу із 18.05.2011 встановлена 3 група інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.
09.12.2015 позивачу була встановлена 2 група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії, так, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 218800 від 04.01.2016.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 09.12.2015, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01.04.2016 № 20. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 09.12.2015 внаслідок поранення, контузії, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі.
19.10.2016 позивач звернувся із заявою до військового комісара Житомирського об`єднаного міського військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із отриманням із 09.12.2015 року 2-ї групи інвалідності.
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №112 від 12.12.2016 року позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність позивачу була встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення зі строкової служби, а зміна групи інвалідності у позивача відбулась понад дворічний термін, що згідно із ч. 4 ст. 16-3 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 не дає підстав для здійснення доплати грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що також було встановлено судовими рішеннями у справі № 806/639/16-а.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.