ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 812/1100/17
провадження № К/9901/2287/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Петросян К. Є., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Арабей Т. Г., суддів: Ястребової Л. В., Компанієць І. Д.
І. Суть спору
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправними дії ГУНП в Луганській області в частині незарахування позивачу в наказі від 25 липня 2016 № 482 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) до календарної вислуги років (18 років 11 місяців 16 днів) на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції (4 роки та 12 днів);
1.2. зобов`язати відповідача обчислити ОСОБА_1 вислугу років з урахуванням Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393 та внести зміни до наказу від 25 липня 2016 № 482 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" із зарахуванням йому до вислуги років (18 років 11 місяців 16 днів), на пільгових умовах час участі в антитерористичній операції (4 роки та 12 днів);
1.3. зобов`язати ГУНП в Луганській області оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 11 серпня 1997 року по 06 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2016 року проходив службу у Національній поліції України, з якої був звільнений за власним бажанням.
Вказує, що з наведеного строку служби у період з 22 липня 2014 року по 28 липня 2016 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.
Позивач стверджує, що у нього є право на отримання пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), проте відповідач відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії, не врахувавши положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393).
Вважаючи дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про зобов`язання зарахувати йому до вислуги років, на пільгових умовах час участі в антитерористичній операції.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 у період з 11 серпня 1997 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, а у період з 07 листопада 2015 року по 28 липня 2016 року - в Національній поліції України.
4. Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 18 травня 2017 року № А-8512 позивач у період служби з 22 липня 2014 року по 28 липня 2016 рік брав безпосереднью участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області
5. Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 25 липня 2016 року № 482 о/с на підставі Закону України "Про Національну поліцію", підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Луганській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) з 28 липня 2016, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 18 років 11 місяців 16 днів.
6. 19 травня 2017 року позивач звернувся до ГУНП в Луганській області із заявою про зарахування до вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО, додавши 4 роки 12 днів та внести відповідні зміни до наказу про звільнення від 25 липня 2016 року № 482 о/с.
7. Також ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву, в якій просив подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення йому пенсії за вислугою років.
8. ГУНП в Луганській області листом від 12 червня 2017 року № 2120/111/19-2017 повідомив позивача про відмову в зарахуванні йому до вислуги років на пільгових умовах час участі в АТО та відповідно в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю календарної вислуги років, а також про відсутність правових підстав для внесення змін до наказу від 25 липня 2016 року № 482 о/с.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
9.1. Зобов`язано ГУНП в Луганській області обчислити вислугу років ОСОБА_1 з урахуванням Закону № 2262-XII і Постанови № 393 та внести зміни до наказу ГУНП в Луганській області від 25 липня 2016 року № 482 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції.
9.2. В решті позову - відмовлено.
10. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин Постанову №393 та дійшов висновку, що призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону № 2262-XII зараховується на пільгових умовах до вислуги років один місяць служби за три місяці за час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
11. Зазначена позиція була підтримана і Донецьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі ГУНП в Луганській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові.
13. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість застосування судами першої та апеляційної інстанції Постанови № 393, оскільки для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у визначеному Законом № 2262-XII розмірі, а статтею 17 вказаного Закону встановлено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Стверджує, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15 грудня 2017 року.
14. Верховний Суд ухвалою від 01 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.
Ухвалою від 24 лютого 2021 року Верховний Суд задовольнив заяви суддів Шарапи В. М., Єзерова А. А., Чиркіна С. М. про самовідвід і відвів їх від розгляду цієї справи.
За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Смокович М. І. (доповідач), Радишевська О. Р., Шевцова Н. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року прийнято касаційну скаргу у справі № 826/15267/17 до свого провадження суддею-доповідачем Смоковичем М. І.
15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наголошуючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
16. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
17. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в органах поліції, визначені Законом № 2262-XII.
22. Пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.