У Х В А Л А
09 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/352/20
Провадження № 11-5заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Золотніков О. С.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/352/20 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання протиправними та нечинними положень закону, встановлення компенсації, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРУ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і нечинним пункт 71 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язати відповідача виплатити їй грошову компенсацію в розмірі невиплаченої грошової допомоги (десяти пенсій за віком) за завдані бездіяльністю матеріальні збитки, стягнути з ВРУ на користь позивачки 100 тис. грн моральної шкоди.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 грудня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
28 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду на вказане судове рішення апеляційну скаргу.
11 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла справа № 9901/352/20 разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1, що містила клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про недоліки апеляційної скарги та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для їх усунення.
В ухвалі йшлося про те, що скаржниці необхідно надати докази на підтвердження правового статусу інваліда ІІ групи, про що, зокрема, зазначено в позові, або сплатити судовий збір у розмірі 2102 грн.
На виконання зазначеної ухвали 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 надіслала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зазначила, що вона є інвалідом ІІ групи, і долучила як доказ фотокопію довідки до акта огляду МСЕК від 05 листопада 2013 року серії 10.ААА № 184915, згідно з якою їй встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01 листопада 2014 року, та фотокопію індивідуальної програми реабілітації інваліда від 05 листопада 2013 року № 1799.
Суд указані копії документів не визнав достатніми та належними доказами, що підтверджують наявність у позивачки пільг щодо сплати судового збору, передбачених статтею 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), оскільки наданою позивачкою довідкою їй встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01 листопада 2014 року, що не підтверджує наявність у ОСОБА_1 правового статусу інваліда ІІ групи на момент подачі апеляційної скарги.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 16 січня 2021 року.
25 лютого 2021 року позивачка направила на адресу Великої Палати Верховного Суду заяву, вмотивовану своїм тяжким матеріальним станом, у якій просить звільнити її від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;