Постанова
іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 311/4416/19
провадження № 51-4764 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Трофимова В.В. на вироки Василівського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року та Запорізького апеляційного суду від 1 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080190000577, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого:
- востаннє вироком Васильківського районного суду Запорізької області від 26 вересня 2011 року за ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. Вироком апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2011 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, призначено ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 310 КК України - 3 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; виключено із вступної частини посилання на судимість ОСОБА_1 за вироком Васильківського районного суду Запорізької області від 21 січня 2009 року;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування призначеного ОСОБА_1 покарання визначено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України, 30 вересня 2019 року, в денний час доби, перебуваючи на території дачної ділянки АДРЕСА_2 , діючи повторно, умисно, зірвав для особистого вживання без мети збуту гілки з листям та верхні частини дикоростучої рослини - коноплі, частину з яких помістив для висушування на горище будинку, а частину - подрібнив та розмістив у паперові конверти.
15 жовтня 2019 року працівниками поліції було виявлено та вилучено в приміщені та на горищі дачного будинку, розташованого за вищевказаною адресою, належні ОСОБА_1 два паперових конверти та чотири полімерних мішки, в яких знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою 4395,074 г, що є особливо великим розміром.
Запорізький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 1 липня 2020 року, яким призначив йому покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого просить вироки місцевого та апеляційного судів змінити, призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання в межах санкції статті за якою його засуджено та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Вважає, що суд належним чином не врахував всі пом`якшуючі покарання обставини та дані про особу винного і дійшов до необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.
Апеляційний суд в свою чергу не зважив на допущені порушення й необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. просила залишити касаційну скаргу захисника без задоволення як необґрунтовану, а судові рішення в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України змінити, виключивши посилання при кваліфікації дій ОСОБА_1 на кваліфікуючі ознаки "повторність" та "вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України"
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Наведені у касаційній скарзі доводи захисника Трофимова В.В. про помилкові висновки судів щодо неможливості застосувати положення ст. 75 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання з випробуванням є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.