Постанова
Іменем України
09 березня 2021 року
місто Київ
справа № 487/2089/18
провадження № 61-9298св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Заводський відділ державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного управління юстиції у Миколаївській області, головний державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного управління юстиції у Миколаївській області Буділовська Олена Олександрівна, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2019 року у складі судді Гаврасієнко В. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі - Заводський ВДВС), головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного управління юстиції у Миколаївській області Буділовської О. О., Головного управління державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі - ГУДКСУ у Миколаївській області) із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, визнання протиправною бездіяльності.
На обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2014 року у справі № 784/2535/13 на її користь з ОСОБА_2 стягнуто борг у сумі 80 000, 00 грн та 1 500, 00 грн витрат за проведення експертизи. З метою виконання зазначеного рішення 28 квітня 2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження № 431319132 на підставі виконавчого листа № 2/412/570/12.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2015 року у справі № 487/3065/15-ц на користь позивача з ОСОБА_2 стягнуто збитки від інфляції та три відсотки річних у сумі 31 967, 00 грн. На підставі зазначених рішень відкрито виконавчі провадження, які надалі об`єднані у зведене виконавче провадження № 48567747.
Позивач зазначила, що державними виконавцями Заводського ВДВС протягом тривалого часу зазначені рішення не виконуються, що свідчить про їх бездіяльність. Позивач просила визнати неправомірною бездіяльність Заводського ВДВС та головного державного виконавця Буділовської О. О. з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 48567747 та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів державної влади, за бюджетною програмою 3504030 на її користь на відшкодування майнової шкоди 368 856, 48 грн, три відсотки річних у сумі 9 780, 00 грн та на відшкодування моральної шкоди 893 520, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. З Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 стягнуто 3 000, 00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями (бездіяльністю) Заводського ВДВС. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що тривале невиконання судового рішення державним виконавцем завдало позивачу певні душевні страждання, оскільки вона була позбавлена права розпорядження та користування належним їй майном та змушена була витрачати час на звернення до органів виконавчої служби та до суду, щоб довести порушення своїх прав. Під час визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд керувався принципами розумності, справедливості та поміркованості, а також врахував той факт, що рішеннями Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2016 року у справі №487/3497/15-ц та від 07 квітня 2017 року у справі № 487/6393/16-ц у аналогічних справах вже стягнуто на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 300, 00 грн та 1 000, 00 грн, тому визначив розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, у розмірі 3 000, 00 грн. Відмовляючи у позові, суд керувався тим, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав. Отже, норми частини другої статті 625 ЦК України можуть бути застосовані виключно до випадків невиконання (прострочення виконання) грошових зобов`язань, які між ОСОБА_1 та відповідачами в розумінні статті 625 ЦК України відсутні.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності змінено у частині мотивів такої відмови. У частині задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що відсутні підстави вважати, що Заводський ВДВС та його державний виконавець Буділовська О. М. допустили протиправну бездіяльності у своїй роботі у оскаржуваний період. Досліджені докази свідчать про виконання державними виконавцями свого обов`язку щодо здійснення діяльності з примусового виконання рішень судів. Отже, відсутні підстави вважати їх бездіяльність неправомірною та стягувати на користь позивача відшкодування майнової та моральної шкоду. В іншій частині рішення про відмову у позові апеляційний суд погодився з висновками суду щодо його безпідставності таких вимог.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, ОСОБА_1 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник посилається на доводи, аналогічні зазначеним у позовній заяві. Зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що у діях державного виконавця Заводського ВДВС відсутні ознаки протиправної бездіяльності. Обставини протиправності бездіяльності відповідачів підтверджені іншими судовими рішеннями, отже вони не підлягали додатковому доказуванню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 04 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 80 000, 00 грн та витрати за проведення експертизи у сумі 1 500, 00 грн.
На підставі зазначеного рішення 28 квітня 2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2/412/570/12.
30 квітня 2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження № 43139132, яке постановою від 25 липня 2015 року приєднане до зведеного виконавчого провадження № 48567747.
24 червня 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва у справі № 487/3065/15-ц ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків від інфляції у сумі 31 256, 06 грн та трьох відсотків річних у сумі 710, 94 грн, а також на користь держави - судового збору у сумі 319, 67 грн.
На підставі зазначеного рішення 20 липня 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2/412/1610/15.
18 серпня 2015 року державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження № 48461339, яке постановою від 27 серпня 2015 року приєднане до зведеного виконавчого провадження № 48567747.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2015 року зазначене заочне рішення скасоване, а справу призначено до розгляду у загальному порядку.
Постановами державного виконавця Заводського ВДВС від 28 січня 2016 року виконавче провадження № 48461339 виведене із зведеного виконавчого провадження № 48567747 та закінчене.
27 січня 2016 року у справі № 487/3065/15-ц Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків від інфляції у сумі 27 802, 96 грн та трьох відсотків річних у сумі 622, 43 грн, а також на користь держави - судовий збір у сумі 481, 82 грн.
На виконання зазначеного рішення 22 лютого 2016 року видано виконавчий лист.
01 березня 2016 року державним виконавцем Заводського ВДВС відкрито виконавче провадження № 50312018, яке постановою від 09 березня 2016 року приєднане до зведеного виконавчого провадження № 48567747.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2015 року, визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Заводського ВДВС Бикова Іллі Сергійовича, яка полягає у невжитті заходів з примусового виконання у вигляді звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні № 43139132 у строк, встановлений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" з виконання зазначеного виконавчого документа. Зобов`язано державного виконавця вжити заходів примусового виконання, направлених на звернення стягнення на майно боржника у зведеному виконавчому провадженні №48567747.
24 березня 2016 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/3497/15-ц на підставі зазначеної ухвали на користь ОСОБА_1 стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000, 00 грн, завданої бездіяльністю Заводського ВДВС з 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 30 січня 2017 року встановлено факт неправомірної бездіяльності державного виконавця Заводського ВДВС за період з 06 жовтня 2016 року до 19 грудня 2016 року.
07 квітня 2017 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/6393/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 08 червня 2017 року, на підставі ухвали від 30 січня 2017 року на користь ОСОБА_1 стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у сумі 300, 00 грн, завданої бездіяльністю державного виконавця Заводського ВДВС. У задоволенні інших вимог (упущена вигода, 3 % річних, інфляційні втрати) відмовлено.
Апеляційним судом Миколаївської області в ухвалі від 08 червня 2017 року констатовано, що питання щодо відшкодування державою моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 протиправними діями державного виконавця у період з 2014 року до липня 2015 року, вже вирішене судом, а проявів незаконної бездіяльності державного виконавця у період з липня 2015 року до 05 жовтня 2016 року судом не встановлено. Суд зазначив, що відсутні підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди з врахуванням моральних страждань ОСОБА_1 за весь період 2014-2016 років.
Враховуючи викладене, предметом судового розгляду у справі, що переглядається, є факт заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу неправомірною бездіяльністю Заводського ВДВС та його державного виконавця Буділовської О. О. у період з 01 січня 2017 року до 13 квітня 2018 року (дата звернення позивача з позовом).