Постанова
Іменем України
09 березня 2021 року
місто Київ
справа № 504/3401/17
провадження № 61-2370св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Ступак О. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛЬКОР ІНВЕСТ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АСПІС-БІЛД",
треті особи: Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Верповська Олена Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Доброва П. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛЬКОР ІНВЕСТ"
(далі - ТОВ "ФК "АІ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "АСПІС-БІЛД" (далі - ТОВ "АБ"), треті особи які не заявляють самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі - ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Верповська О. В., про витребування майна.
На обґрунтування позову посилався на те, що 24 січня 2008 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (далі - ВАТ "МКБ"), правонаступником якого є ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", укладений договір іпотеки, відповідно до якого позивач передав в іпотеку земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, цього ж дня між сторонами укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого сторони визначили можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Позивач надав кредитору згоду на перехід права власності на предмет іпотеки за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність.
Пізніше ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ "ФК "АІ", яке в подальшому звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності та здійснило відчуження його на користь ТОВ "АБ".
Враховуючи відсутність належним чином нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 24 січня 2008 року та договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24 січня 2008 року, ТОВ "ФК "АІ" є особою, яка не набула будь-якого права на спірну земельну ділянку, в тому числі і права відчуження та розпорядження майном, як наслідок, незаконно розпорядилася ним.
Позивач просить застосувати до правочину відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ТОВ "ФК "АІ", у частині відступлення прав та обов`язків "первісного кредитора" до "нового кредитора", укладеного в простій письмовій формі за договором іпотеки, посвідченим 24 січня 2008 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Заботкіною Т. Ю., за реєстровим № 84, наслідки нікчемного правочину та витребувати у ТОВ "АБ" на користь позивача земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі надали відзиви на позов, відповідно до яких просили відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалося тим, що укладений між ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та позивачем договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 24 січня 2008 року, відповідно до умов якого сторони визначили можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України
"Про іпотеку", є правовою підставою для реєстрації іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником (іпотекодавцем) умов кредитного договору, договору іпотеки. Щодо відступлення права вимоги за договором про задоволення вимог іпотекодержателя суд зазначив, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно із Законом України "Про іпотеку" іпотека має похідний від основного зобов`язання характер. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки і є частиною іпотечних правовідносин. Відступлення права вимоги за договором іпотеки згідно із статтею 24 Закону України "Про іпотеку" має наслідком набуття новим іпотекодержателем прав за договором іпотеки, договором про задоволення вимог іпотекодержателя та усіма додатками, додатковими угодами, угодами про внесення змін до договору іпотеки.
Крім того, встановлено, що відповідно до рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 січня 2012 року у справі № 2-2148/11 на користь ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" із позивача, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 3 815 619, 63 грн та у рахунок погашення заборгованості суд звернув стягнення на земельну ділянку, площею 1, 0466 га, розташовану на масиві АДРЕСА_1, кадастровий номер 5122783200:01:002:0392. Зі змісту рішення випливає, що позивач не заперечував проти задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач не заперечував проти невиконання взятих на себе зобов`язань за договором іпотеки, а також те, що надав кредитору (іпотекодержателю) право на перехід права власності на предмет іпотеки за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя. Крім того, одночасне застосування реституції та віндикації як способів захисту є неможливим, оскільки за таких умов у разі задоволення позову це призведе до порушення прав іпотекодержателя за договором іпотеки та унеможливить реалізацію ним своїх зобов`язань. Окрім того, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину виключає право витребувати майно у набувача і навпаки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначив, що суди не надали належної оцінки тій обставині, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між позивачем та банком, є окремим цивільно-правовим договором. Права та обов`язки за зазначеним договором не були предметом договору про відступлення права вимоги, що свідчить про нікчемність договору про відступлення права вимоги у частині відступлення прав та обов`язків за договором іпотеки від 24 січня 2008 року. Враховуючи, що предмет іпотеки перейшов у власність ТОВ "ФК "АІ" без достатніх правових підстав, майно підлягає поверненню від ТОВ "АБ" на користь позивача.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ТОВ "ФК "АІ" просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що 14 січня 2008 року між ВАТ "МКБ", правонаступником якого є ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ОК/08- 02.
24 січня 2008 року між ВАТ "МКБ", правонаступником якого є ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений 24 січня 2008 року Заботкіною Т. Ю., приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області, за реєстровим № 84.
Згідно з цим договором іпотеки позивач передав в іпотеку земельну ділянку, площею 1, 0466 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5122783200:01:002:0392.
24 січня 2008 року між ВАТ "МКБ", правонаступником якого є ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", та ОСОБА_1 укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із пунктами 5, 6 зазначеного договору у разі набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є його ринкова вартість на день відчуження. Підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за власним одноосібним письмовим рішенням іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність. Цей договір згідно зі статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору, який є правовстановлюючим документом.
Наведене не заперечувалося сторонами та підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи.
11 травня 2016 року ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" направив ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням вих. № 108/28. Відповідно до інформації на зворотному повідомленні лист отримано 13 травня 2016 року ОСОБА_2 особисто.
11 травня 2016 року ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням вих. № 109/28. Відповідно до інформації на зворотному повідомлені лист отримано 14 травня 2016 року ОСОБА_1 особисто.
Надалі 26 липня 2016 року між ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ТОВ "ФК "АІ" укладено договір відступлення права вимоги № 26/07/2016-ВКД, відповідно до якого ТОВ "ФК "АІ" набуло право вимоги щодо договорів, у тому числі щодо права вимоги за кредитним договором (реєстраційний номер
№ ОК/08-02), укладеним 14 січня 2008 року між ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ОСОБА_2
26 липня 2016 року між ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ТОВ "ФК "АІ" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 24 січня 2008 року між ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та ОСОБА_1, посвідченим 24 січня 2008 року приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Заботкіною Т. Ю., за реєстровим № 84, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрований в реєстрі за № 2962.
Таким чином, ТОВ "ФК "АІ" набуло статусу кредитора та іпотекодержателя за цими договорами, а також право задовольнити свої вимоги, які випливають з умов кредитного договору, за рахунок предмета іпотеки відповідно до договору іпотеки.
ТОВ "ФК "АІ" скористалося своїм правом та звернуло стягнення на предмет договору іпотеки у порядку, визначеному договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 24 січня 2008 року та Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом набуття права власності на зазначену земельну ділянку.
Надалі 04 серпня 2016 року ТОВ "ФК "АІ" відчужило на користь ТОВ "АБ" спірну земельну ділянку.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу
(частина друга статті 1050 ЦК України).
Застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України "Про заставу", стаття 572 ЦК України).