Постанова
Іменем України
09 березня 2021 року
місто Київ
справа № 743/1063/17
провадження № 61-18340св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Ріпкинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області,
відповідачі: Ріпкинська селищна рада Ріпкинського району Чернігівської області, Ріпкинська районна державна адміністрація Чернігівської області, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Ріпкинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Сташківа В. Б. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року у складі колегії суддів Губар В. С., Бечка Є. М., Кузюри Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2017 року Ріпкинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області) звернувся до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (далі - Ріпкинська сільрада), Ріпкинської районної державної адміністрації Ріпкинського району Чернігівської області (далі - Ріпкинська РДА) про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання незаконним та скасування рішення районної державної адміністрації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житло.
На обґрунтування позову зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано як юридичну особу Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області. У зв`язку з ліквідацією органів міліції та створенням органів поліції розпочато процедуру передачі державного майна від Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) до Національної поліції України, під час якої виявлено, що квартира АДРЕСА_1, яка перебувала на балансі Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області на праві оперативного управління та належала МВС України, на підставі рішення державного реєстратора Ріпкинської РДА від 06 липня 2016 року № 15339568 переоформлена на ім`я ОСОБА_1 .
Підставою набуття ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру стало рішення Ріпкинської сільради від 18 листопада 2015 року "Про надання згоди на приватизацію квартир". Оскільки спірна квартира належить на праві власності державі в особі МВС України, рішення про передачу її у комунальну власність та приватизацію повинно було ухвалювати МВС України за погодженням із Фондом державного майна України, втім такого рішення МВС України не приймало, акт приймання-передачі квартири не складався, державна реєстрація права власності на квартиру не проводилася, що свідчить про відсутність факту передачі квартири у комунальну власність, а отже селищна рада не мала права розпоряджатися майном, що їй не належить та надавати згоду на його приватизацію.
У свою чергу, Ріпкинська РДА належним чином не перевірила, якому органу належить на праві власності спірна квартира, не звернула увагу, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна квартира належить державі в особі МВС України, наслідком чого стало прийняття незаконного рішення про передачу квартири у приватну власність ОСОБА_1 та видача їй свідоцтва про право власності на житло від 28 квітня 2016 року, серія СТЕ № 012868 .
Посилаючись на порушення установленого законодавством порядку передачі державного майна до комунальної власності, приватизації державного житлового фонду, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення Ріпкинської сільради від 18 листопада 2015 року "Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири"; розпорядження Ріпкинської РДА від 27 квітня 2016 року № 345 "Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 "; свідоцтво про право власності на житло від 28 квітня 2016 року, серії СТЕ № 012868 , виданого Ріпкинською РДА на ім`я ОСОБА_1 .
У листопаді 2017 року Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Ріпкинської сільради, Ріпкинської РДА, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень селищної ради.
Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області зазначав, що під час розгляду справи позивачеві стало відомо про наявність рішення Ріпкинської сільради від 11 серпня 2010 року "Про прийняття об`єктів до комунальної власності" та інших документів, складених за результатами прийняття цього рішення. Однак у 2010 році Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області не передавав та не міг передавати зазначену квартиру до комунальної власності, оскільки вона на праві оперативного управління була закріплена за Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області тільки у грудні 2012 року, на позабалансовий облік була поставлена у 2013 році, а до цього перебувала у власності Державної іпотечної установи. Всупереч пункту 5 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ, та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891 (далі - Положення), до складу комісії з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність селищної ради не входили представники регіонального відділення Фонду державного майна України та Державної іпотечної установи.
Крім того, акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, затверджений рішенням Ріпкинської сільради від 07 вересня 2010 року "Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВ УМВС", за формою не відповідає акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, затвердженому зазначеним Положенням. Отже, порушення службовими особами установленого законодавством порядку приймання державного майна до комунальної власності потягло за собою порушення порядку приватизації державного (відомчого) житлового фонду, що, на думку позивача, призвело до незаконного переоформлення права власності на спірну квартиру на ОСОБА_1 .
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення Ріпкинської сільради від 11 серпня 2010 року
"Про прийняття об`єктів до комунальної власності"; розпорядження Ріпкинської сільради від 17 серпня 2010 року № 41-р "Про створення комісії"; рішення Ріпкинської сільради від 07 вересня 2010 року "Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВ УМВС".
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року зазначені позови об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер 743/1063/17.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з огляду на його необґрунтованість.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Ріпкинської сільради від 11 серпня 2010 року "Про прийняття об`єктів до комунальної власності", розпорядження Ріпкинської сільради від 17 серпня 2010 року № 41-р "Про створення комісії", рішення Ріпкинської сільради від 07 вересня 2010 року "Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВ УМВС", суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані рішення та розпорядження суперечать актам цивільного законодавства, проте станом на серпень-вересень 2010 року Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області не був власником спірної квартири та був тим органом, за клопотанням якого Ріпкинська селищна рада приймала рішення та розпорядження, тому вони не порушують цивільні права та інтереси Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівської області. Крім того, суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо цих вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Ріпкинської сільради від 18 листопада 2015 року "Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири", розпорядження Ріпкинської РДА від 27 квітня 2016 року № 345 "Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 " та свідоцтва про право власності на житло від 28 квітня 2016 року, серії СТЕ № 012868 , виданого Ріпкинською РДА на ім`я ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення та розпорядження суперечать актам цивільного законодавства. Проте суд виходив з того, що ставлення органів влади до ситуації ОСОБА_1 був непослідовним і нескоординованим, оскільки Ріпкинська сільрада приймала рішення про передачу квартири із державної власності Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до комунальної власності Ріпкинської територіальної громади саме за клопотанням Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області, а нині оскаржує передачу цього майна до комунальної власності.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до Ріпкинської сільради про визнання незаконним та скасування рішення від 11 серпня 2010 року "Про прийняття об`єктів до комунальної власності", розпорядження від 17 серпня 2010 року № 41-р "Про створення комісії" та рішення від 07 вересня 2010 року "Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВУ МВС" скасовано та провадження у справі в цій частині закрито.
Судове рішення мотивовано тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спір виник між юридичними особами, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, наслідком чого є закриття провадження у справі в цій частині.
Залишаючи у іншій частині рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції у цій частині.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 16 травня 2018 року скасована, справа направлена до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.
У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівській області до Ріпкинської сільради про визнання незаконним та скасування рішення від 11 серпня 2010 року "Про прийняття об`єктів до комунальної власності", розпорядження від 17 серпня 2010 року № 41-р "Про створення комісії" та рішення від 07 вересня 2010 року "Про прийняття в комунальну власність службової квартири РВУ МВС" та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спір в цій частині належить до компетенції господарських судів. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачеві у визнанні незаконним та скасуванні рішення Ріпкинської сільради від 18 листопада 2015 року "Про надання ОСОБА_1 згоди на приватизацію квартири", розпорядження Ріпкинської РДА від 27 квітня 2016 року № 345 "Про передачу житла у приватну власність ОСОБА_1 " та свідоцтва про право власності на житло від 28 квітня 2016 року, серія СТЕ № 012868 , виданого Ріпкинською РДА, помилково не взяв до уваги, що їх вирішення безпосередньо пов`язане із вирішенням інших позовних вимог, щодо яких апеляційним судом помилково закрито провадження у справі, оскільки визначення правового статусу квартири на час її приватизації (перебування у державній власності в особі МВС України чи комунальній власності територіальної громади) має принципове значення для правильного вирішення питання про законність передачі її у приватну власність ОСОБА_1 .
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що є чинним рішення Ріпкинської селищної ради від 18 квітня 2012 року, яким затверджено перелік майна комунальної власності Ріпкинської територіальної громади, до складу якого була включена спірна квартира. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність порушеного права Ріпкинського РВ УМВС України у Чернігівській області та правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування.
Апеляційний суд врахував рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гладишева проти Росії" від 06 грудня 2011 року, де суд розглядав питання про позбавлення заявниці права власності на квартиру, яка в свій час була приватизована і зазначив, що помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, а також правовий висновок Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92цс13, за якими особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
З огляду на сукупність досліджених доказів та обставин апеляційний суд визнав правильним висновок суду першої інстанції про те, що у правовідносинах між державними органами та органом місцевого самоврядування наявний непослідовний і нескоординований підхід при передачі квартири у власність ОСОБА_1, яка на законних підставах отримала службове житло, перебуваючи на службі в органах МВС. Визнання незаконним свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру від 28 квітня 2016 року, виданого Ріпкинською РДА, може призвести до порушення принципу юридичної визначеності, порушення права мирно володіти своїм майном з покладенням на ОСОБА_1 надмірного тягаря для захисту її права власності та встановленого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на повагу до приватного і сімейного життя та права на житло. А система, яка допускає позбавлення власника майна, набутого без жодних протиправних дій зі сторони власника, не може існувати в державі, що керується верховенством права. ОСОБА_1 правомірно перебувала на черзі на отримання житлового приміщення, отримала житло на законних підставах і має безумовне право на приватизацію наданої державою квартири, з її сторони відсутні протиправні дії при приватизації квартири. Отже, позбавлення ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру у спосіб, зазначений в позовній заяві, та без надання належної компенсації або іншого відповідного відшкодування покладе на ОСОБА_1 непропорційний тягар з огляду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2019 року, Ріпкинський РВ УМВС України у Чернігівській області просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що Державній іпотечній установі не було відомо про наявність протиправних рішень Ріпкинської сільради та Ріпкинської РДА. Державна іпотечна установа, як належний власник спірної квартири, передала квартиру до МВС України відповідно до норм чинного законодавства. Заявник наголошує, що у 2010 році Ріпкинський РВ УМВС України в Чернігівській області не був уповноваженим органом для вирішення питання про передачу квартири у комунальну власність Ріпкинської сільради, оскільки на балансовий облік спірна квартира була поставлена лише у 2013 році. Стверджує, що спірна квартира належить на праві власності державі в особі МВС України, тому рішення про передачу квартири у комунальну власність уповноважено було ухвалювати виключно МВС України за погодженням з Фондом державного майна України. Суди не перевірили порядку здійснення ОСОБА_1 приватизації житла, у зв`язку із чим дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 надала до суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 серпня 2009 року на підставі нотаріально посвідченого договору-купівлі продажу нерухомого майна Державна іпотечна установа придбала у забудовника квартири, зокрема однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 25 листопада 2009 року № 1434-р затвердив погоджений Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою при Кабінеті Міністрів України, поіменний список із 15 громадян, яким надаються придбані у АДРЕСА_3 ) квартири.
Згідно з пунктом 2 цього розпорядження Державна іпотечна установа передає Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Генеральній прокуратурі України та Ріпкинський селищній раді квартири для надання зазначеним у списку громадянам.
У пункті 3 розпорядження визначено, що виконавчий комітет Ріпкинської селищної ради забезпечує в установленому законодавством порядку видачу зазначеним у списку громадянам ордерів на жилі приміщення.