Постанова
Іменем України
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 308/9373/18
провадження № 61-6434св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕ Ужгород",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2019 року у складі судді Данка В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю., Готри Т. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ Ужгород" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "АВЕ Ужгород" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що влітку 2014 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія сміттємашини у ТОВ "АВЕ Ужгород". Позивач вказував, що 20 липня 2018 року, у вихідний день, його викликали у відділ кадрів відповідача, де йому було повідомлено про звільнення з ініціативи власника за прогул. Позивачу також було запропоновано отримати трудову книжку та повідомлено, що розрахункові кошти перерахують на платіжну картку. На прохання видати копію наказу про звільнення та розрахунок, у відділі кадрів та бухгалтерії було відмовлено. Зазначав, що на момент винесення оскаржуваного наказу він не допускав жодного порушення трудової дисципліни, грубого порушення трудових обов`язків та не було його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки позивач не згодний із наказом про звільнення з роботи, просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "АВЕ Ужгород" про звільнення ОСОБА_1 з посади водія ТОВ "АВЕ Ужгород" від 20 липня 2018 року, поновити ОСОБА_1 на посаді водія з 20 липня 2018 року та стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2019 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відповідачем при звільненні працівника було дотримано усі вимоги трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
23 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Заявник зазначає, що відповідач незаконно звільнив його із займаної посади.
В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу
У липні 2020 року ТОВ "АВЕ Ужгород" подало відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що наказом ТОВ "АВЕ Ужгород" від 31 серпня 2015 року № 56/01-2 ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року прийнятий на посаду водія з випробувальним терміном на один місяць з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а. с. 23).
Відповідно до акта про відсутність на роботі від 11 квітня 2018 року водій технічної служби ТОВ "АВЕ Ужгород" був відсутнім на робочому місці 11 квітня 2018 року (а. с. 46).
Згідно із службовою запискою від 12 квітня 2018 року водій технічної служби ОСОБА_1 09 квітня 2018 року порушив схему маршруту, не забравши сміття з контейнерів на вулицях Довга, Зелена, Висока, Стрільнична, Кринична, Віннична в м. Ужгород. Після цього диспетчером було повідомлено водія ОСОБА_1 про те, що він знятий з маршруту та має прибути для надання пояснень. Для надання пояснень ОСОБА_1 прибув у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується поясненнями працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інспектора з кадрів ОСОБА_6 (а. с. 47 - 48).
Наказом ТОВ "АВЕ Ужгород" від 07 травня 2018 року № 52/01-2 за вказані порушення на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а. с. 44 - 45).
Відповідно до доповідної записки працівника ОСОБА_2 від 13 липня 2018 року, акта про відсутність на роботі від 12 липня 2018 року та письмових пояснень ОСОБА_1, 12 липня 2018 року водій ОСОБА_1 не з`явився на роботу згідно графіку (а. с. 59, 60, 61).
За вказане порушення наказом ТОВ "АВЕ Ужгород" від 17 липня 2018 року № 80/01-2 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани (а. с. 58).
13 липня 2018 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу згідно графіку та був відсутнім на роботі протягом дня з 06 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. та про причини неможливості з`явитися на роботу не повідомив, про що було складено відповідний акт (а. с. 64).
У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказував, що 13 липня 2018 року він не з`явився на роботу, оскільки в нього був вихідний день (а. с. 61).
Наказом ТОВ "АВЕ Ужгород" від 20 липня 2018 року № 82/01-2 ОСОБА_1, водія технічного відділу, звільнено з 20 липня 2018 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 42).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.