Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 759/14200/17
провадження № 61-3438 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - комунальний заклад "Концертний заклад культури "Київський академічний муніципальний духовний оркестр";
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, комунального закладу "Концертний заклад культури "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В.. Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального закладу "Концертний заклад культури "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" (далі - КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2016 року його призначено на посаду головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр".
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17 жовтня 2016 року з ним укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу строком до закінчення особливого періоду або до оголошення про демобілізацію.
Вказував, що наказом відповідача від 25 жовтня 2016 року його звільнено з 25 жовтня 2016 року з займаної посади відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом згідно з його заявою та наказом Міністерства оборони України від 17 жовтня 2016 року.
Наказом відповідача від 25 січня 2017 року наказ від 25 жовтня 2016 року визнано недійсним та звільнено його з посади головного адміністратора з 25 жовтня 2016 року за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причини з 17 до 24 жовтня 2016 року.
Вважаючи, що його звільнено із займаної посади незаконно, оскільки жодних перевірок його відсутності на робочому місці відповідачем не проводилось, у нього не було відібрано письмові пояснення, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ від 25 січня 2017 року № 18-к про його звільнення з посади головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити його на посаді головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" з 25 жовтня 2016 року; стягнути відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2016 року по 30 серпня 2017 року у розмірі 60 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року у складі судді Шум Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ від 25 січня 2017 року № 18-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" з 25 жовтня 2016 року.
Стягнуто з КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2016 року по 30 серпня 2017 року в розмірі 60 000 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Кодексом законів про працю України не допускається звільнення працівника із займаної посади, який прийнятий на військову службу за контрактом, при цьому, законодавцем передбачено збереження трудових гарантій такому працівнику, що чітко регламентовано положенням статті 119 вказаного Кодексу. Встановивши, що звільнення позивача із займаної посади за було проведено з порушенням вимог статті 119 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про поновлення позивача на роботі, з якої його було незаконно звільнено, а саме: на посаді головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовний оркестр" з 25 жовтня 2016 року.
Виходячи з положень статті 235 КЗпП України на користь позивача суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ від 25 січня 2017 року № 18-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ від 25 січня 2017 року № 18-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.
У решті позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 25 жовтня 2016 року трудові відносини між сторонами були припинені на підставі наказу від 25 жовтня 2016 року № 95-к, яким позивача звільнено з роботи з 25 жовтня 2016 року відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України, у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом, згідно з його заявою. Отже з цього часу сторони втратили будь-які трудові права та обов`язки відносно один одного, тому відповідач не мав будь-яких законних прав переглядати підстави звільнення ОСОБА_1 . Урахувавши викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ від 25 січня 2017 року № 18-к про визнання недійсним наказу від 25 жовтня 2016 року № 95-к стосовно звільнення ОСОБА_1 із зазначенням іншої підстави для його звільнення з посади головного адміністратора з 25 жовтня 2016 року - відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин є незаконним.
Разом з тим, апеляційний суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, оскільки визнання наказу від 25 січня 2017 року № 18-к незаконним, наслідком чого є його недійсність, поновлює чинність наказу від 25 жовтня 2016 року № 95-к, яким ОСОБА_1 звільнений з посади головного адміністратора на підставі його заяви. Тому, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання правової оцінки наказу від 25 жовтня 2016 року № 95-к, позовних вимог про визнання незаконним та скасування якого позивач не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У лютому 2020 року КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2020 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року касаційне провадження за касаційною скаргою КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 759/14200/17 із Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, не з`ясувавши належним чином фактичні обставини справи. Вказував, що підставою для звільнення позивача з роботи було відсутність його на роботі повний робочий день у період з 17 по 24 жовтня 2016 року та ненадання підтверджуючих документів про проходження ним військової служби за контрактом, про що були складені відповідні акти. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги та не досліджено належним чином акти про відсутність позивача на роботі без поважним причин, акт про відмову позивача від дачі пояснень, службова (доповідна) записка, протокол комісії про проведення службового розслідування відсутності позивача на роботі без поважних причин з 17 по 24 жовтня 2016 року.
Також судом апеляційної інстанції не враховано, що дисциплінарне стягнення на відповідача накладено у межах строку, передбаченого частиною другою статті 148 КЗпП України, та не враховано пропуск позивачем строку для звернення до суду з цим позовом.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про припинення трудових відносин між сторонами з 25 жовтня 2016 року на підставі наказу від 25 жовтня 2016 року № 95-к про звільнення його відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України та не врахував, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу. При цьому апеляційним судом не враховано, що на нього поширюються гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП України.
Вважав, що незважаючи на те, що предметом позову було визнання незаконним наказу від 25 січня 2017 року № 18-к, суд апеляційної інстанції мав відповідно до частини першої статті 374 ЦПК України всі повноваження для визнання цього наказу незаконним в частині звільнення позивача за прогули, а в іншій частині щодо скасування наказу від 25 жовтня 2016 року № 95-к визнати наказ законним та чинним.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення КЗ "Концертний заклад культури "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 202/2917/16-ц, та від 07 жовтня 2019 року у справі № 718/801/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявники вказують на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КЗ "Концертний заклад культури "Київський академічний муніципальний духовий оркестр", у якому фактично підтримав доводи своєї касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі наказу від 15 березня 2016 року № 30-к ОСОБА_1 був прийнятий до КЗ "КЗК "Київський академічний муніципальний духовий оркестр" на посаду головного адміністратора, за контрактом з 17 березня 2016 року по 17 березня 2017 року включно (а. с. 25, т. 1).
17 березня 2016 року був укладений контракт з працівником (а. с. 26-27, т. 1).
Наказом від 25 жовтня 2016 року № 95-к ОСОБА_1 було звільнено з 25 жовтня 2016 року відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України, у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом згідно з його заявою. Підстава звільнення: заява ОСОБА_1 та наказ МО України від 17 жовтня 2016 року № 947(а. с. 4,т. 1).
Наказом від 25 січня 2017 року № 18-к наказ від 25 жовтня 2016 року № 95-к визнано недійсним, ОСОБА_1 звільнено з посади головного адміністратора з 25 жовтня 2016 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а. с. 5, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.