ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 193/82/17
провадження № 61-36927св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач)
суддів:, Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", підписану адвокатом Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року в складі судді Кащука Д. А. та на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" та просила:
- визнати протиправними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2008 року № KRHGGA0000000005 шляхом реєстрації права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк";
- зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2007 року № KRHGGA0000000005 до втрати чинності Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
В обґрунтування позову зазначила, що 09 липня 2008 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір № KRHGGA0000000005, за умовами якого вона отримала кредит в сумі 15 623,23 доларів США на споживчі цілі.
У забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим кредитним договором позивач цього ж дня уклала з банком договір іпотеки № KRHGGA0000000005, відповідно до умов якого надала в іпотеку належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
20 грудня 2016 року позивач отримала від ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомлення від 19 вересня 2016 року про намір банку після спливу тридцятиденного строку з дня отримання повідомлення здійснити дії з реєстрації права власності на предмет іпотеки.
Указує, що в повідомленні не зазначено, які саме порушення були допущені нею як іпотекодавцем та відсутня вимога про усунення позичальником порушення.
Предмет іпотеки є єдиним та постійним місцем її проживання, тому на нього поширюються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено:
- визнано протиправними дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2008 року № KRHGGA0000000005 шляхом реєстрації права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" під час дії мораторію та без згоди іпотекодавця;
- зобов`язано ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09 липня 2008 року № KRHGGA0000000005 до втрати чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку суму заборгованості.
Суд першої інстанції виходив із того, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а позивач не надала згоду на відчуження своєї квартири та не володіє будь-яким іншим житлом, окрім предмета іпотеки.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо поширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та зазначив, що надіслане банком повідомлення не є вимогою про порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору в розумінні положень Закону України "Про іпотеку" й не може бути підставою для реалізації права банку на звернення стягнення на квартиру.
Аргументи учасників справи
У червні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" не звертався до нотаріуса або державного реєстратора щодо здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, а тому права позивача не порушені та не підлягають захисту в судовому порядку.
Указує, що позов поданий передчасно, діючим цивільним законодавством не передбачено захист судом законних прав та інтересів на майбутнє, а ОСОБА_1 не позбавлена права оскаржити рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателем на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Стверджує, що норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не містять прямої заборони на позасудове задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 36 Закону України "Про іпотеку".
Вважає, що дії банку відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги про визнання протиправними та зобов`язання припинити дії не є належним способом захисту в розумінні статті 16 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі; у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 09 липня 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило своє найменування на ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № KRHGGA0000000005, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 15 623,23 доларів США на споживчі цілі з терміном повернення до 09 липня 2018 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між сторонами 09 липня 2008 року укладено договір іпотеки № KRHGGA0000000005, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала в іпотеку ПАТ КБ "ПриватБанк" належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
19 вересня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало на адресу ОСОБА_1 повідомлення про намір здійснити після спливу тридцятиденного строку з дня його отримання позичальником дії з реєстрації за банком права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.