ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 372/3320/19
провадження № 61-17775 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства "Київське лісове господарство",
відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
третя особа: ОСОБА_2,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Аріфметовою Інною Айварівною, на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року в складі колегії суддів Сушко Л. П., Іванової І. В., Сліпченко О. І.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Київське лісове господарство" звернувся з позовом до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та просив:
- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 19 січня 2009 року № 50 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Красненської сільської ради" в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,99 га;
- витребувати на користь держави в особі ДП "Київське лісове господарство" з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223185100:04:003:0041, яка знаходиться на території Красненської сільської ради Обухівського району Київської області;
- визнати поважними причини пропуску прокурором позовної давності та поновити її, захистивши порушене право.
Позовні вимоги мотивував тим, що розпорядженням Обухівської РДА від 19 січня 2009 року № 50 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам для ведення особистого селянського господарства, у тому числі ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,99 га. На підставі вказаного рішення Обухівської РДА ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 802270 від 09 жовтня 2019 року; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223185100:04:003:0041. 24 березня 2013 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу № 2279.
Позивач указує, що земельна ділянка, відведена у власність ОСОБА_2, вкрита лісом та мала лісогосподарське призначення. Прийнявши оскаржуване розпорядження, Обухівська РДА вийшла за межі своїх повноважень, розпорядилася землями лісогосподарського призначення, не змінивши в установленому законом порядку цільове призначення земельної ділянки, чим порушила вимоги ЗК України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Уважав, що оскільки розпорядження Обухівської РДА суперечить вимогам закону, то отримана у приватну власність земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння та поверненню у власність держави.
З приводу строку на звернення до суду за захистом порушеного права позивач указував, що про незаконне відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення прокуратурі стало відомо в 2018 році після отримання звернень уповноважених органів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка площею 1,99 га, передана у власність ОСОБА_2, частково накладається на землі лісогосподарського призначення Обухівського лісництва ДП "Київське лісове господарство". Розпорядившись землями лісогосподарського призначення площею понад 1 га без зміни в установленому законом порядку цільового призначення та без отримання згоди законного землекористувача, відповідач вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми земельного законодавства.
Разом з тим, суд установив, що позов поданий з пропуском позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем у справі. Поважність причин пропуску строку на звернення до суду за захистом порушеного права позивач не обґрунтував.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу позивача задоволено: рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 19 січня 2009 року № 50 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 11 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Красненської сільської ради" в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,99 га; витребувано на користь держави в особі ДП"Київське лісове господарство" з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,99 га з кадастровим номером 3223185100:04:003:0041, яка знаходиться на території Красненської сільської ради Обухівського району Київської області.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності за предʼявленими позовними вимогами, оскільки позивач та органи, в інтересах яких пред`явлено позов, не були учасниками спірних правовідносин щодо передачі у приватну власність земель лісогосподарського призначення та подальшого їх відчуження на підставі цивільно-правових угод. Доказів інформування позивачів про видачу оскаржуваних розпоряджень матеріали справи не містять.
Установивши, що заступником прокурора не пропущено позовну давність, та погодившись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд уважав наявними підстави для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
30 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану адвокатом Аріфметовою І. А., на постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року й просила її скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду.
Указує, що в порушення положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" заступник прокурора Київської області не обґрунтував наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Зазначає, що апеляційний суд неправильно визначив початок перебігу позовної давності, не надавши оцінку тому, коли про порушення свого права міг довідатися власник земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту касаційної скаргита ухвали Верховного Суду від 21 грудня 2020 року вбачається, що відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та в постановахВеликої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 359/2012/15-ц, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17, від 19 листопада
2019 року в справі № 911/3680/17, від 19 листопада 2019 року в справі №911/3677/17 щодо визначення початку перебігу позовної давності в подібних правовідносинах
Фактичні обставини справи, встановлені судами