ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 344/12103/14-ц
провадження № 61-2314св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач)
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі, відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року в складі судді Пастернак І. А. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року в складі колегії суддів Василишин Л. В., Матківського Р. Й., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 і просили:
- визнати недійсним шлюб між ОСОБА_3 та їх матір`ю ОСОБА_6, укладений 17 лютого 2001 року, зареєстрований в окрузі Кук, штат Ілінойс, апостильований 02 грудня 2010 року;
- визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їх мати ОСОБА_6, після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини як спадкоємці першої черги. Таку ж заяву про прийняття спадщини подав ОСОБА_3 із тих підстав, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_6, який був зареєстрований 17 лютого 2001 року в Сполучених Штатах Америки.
Позивачі за первісним позовом уважали, що даний шлюб є недійсним, оскільки на момент його укладення ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, й цей шлюб був розірваний лише в 2005 році.
Для оформлення права на спадкове майно необхідні правовстановлюючі документи на спірну квартиру, однак ці документи знаходяться у відповідача, який відмовляється їх надавати. Вони зверталися у відповідні державні органи з заявою про виготовлення дубліката правовстановлюючих документів на квартиру, проте у видачі дублікату свідоцтва про право власності відмовлено на тій підставі, що документи оформлялися на ім`я особи, якій належало право власності, а власник - їхня мати ОСОБА_6, померла.
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та остаточно уточнивши позовні вимоги 12 березня 2018 року просив:
- визнати за ним право власності на 4/6 частини трикімнатної квартири загальною площею 89,4 м2, житловою площею 50,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що залишилась після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути в солідарному порядку з позивачів за первісним позовом кошти в сумі 33 050 доларів США.
В обґрунтування вимог зустрічного позову вказував, що в 2001 році, перебуваючи в США, він разом з ОСОБА_10 уклали шлюб за законодавством округу Кук, Іллінойс, який є дійсним та таким, що відповідає нормам міжнародного права.
В період перебування в шлюбі подружжя здебільшого за кошти ОСОБА_3 набуло у власність майно, зокрема трикімнатну квартиру загальною площею 89,4 м2, житловою площею 50,4 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яку позивач за зустрічним позовом вважає спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 шлюб вважався дійсним у силу положень частини пʼятої статті 39 СК України, ОСОБА_3 вважав, що може претендувати на частку дружини в спільному сумісному майні подружжя в порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги нарівні з позивачами за первісним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2015 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2017 року залучено до участі в справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 як нового власника Ѕ частини спірної квартири.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено:
- визнано недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 17 лютого 2001 року шлюб, зареєстрований в окрузі Кук, штат Іллінойс, апостильований 02 грудня 2010 року;
- визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частинах по 1/2 частині за кожним на спадкове майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 89,4 м2, житловою площею 50,4 м2, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_5, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на частину квартири та стягнення коштів відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення шлюбу з ОСОБА_6 ОСОБА_3 уже перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, а тому такий шлюб є недійсним.
Спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_6, заповіт вона не складала, а спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, місцевий суд виходив із того, що шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 є недійсним, а тому в ОСОБА_3 не виникло ні право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно, ні право спадкування частини спірної квартири після смерті ОСОБА_6 .
Вимоги про стягнення коштів, переведених ним на рахунки відповідачів, відхилені судом першої інстанції за пропуском позовної давності.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
У розумінні статті 196 КпШС УРСР шлюби між громадянами України, що проживають поза межами України, повинні були бути укладені в консульській установі чи дипломатичному представництві України. А у тих випадках, коли шлюби укладені поза межами України з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення, ці шлюби визнавалися дійсними в Україні, якщо до визнання не було перешкод, що випливають із статей 15 - 17 та 45 цього Кодексу. Оскільки на час укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на території США припинення попереднього шлюбу ОСОБА_3 не визнавалося за законами України, суд уважав, що той перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, і такий шлюб за законами України є недійсним.
ОСОБА_3 не надав доказів фінансової участі в придбанні спірної квартири, яка є особистою приватною власністю ОСОБА_6 .
Аргументи учасників справи
25 січня 2019 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2018 року та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року й просив скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким:
- визнати за ним право власності на 4/6 частини спірної квартири;
- визнати дійсним шлюб, укладений з ОСОБА_13
ОСОБА_3 указував, що попередній шлюб був розірваний в США ще в 1997 році, а тому укладений з дотриманням законодавства США у 2001 році шлюб із ОСОБА_6 є дійсним.
Уважав помилковим висновок судів, що квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_6, оскільки суди не встановили наявність у останньої коштів для придбання квартири.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, ОСОБА_2 на дану касаційну скаргу, в якому позивачі просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Указують, що ОСОБА_3 не звертався з заявою про легалізацію рішення окружного суду США від 10 вересня 1997 року про розірвання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_12, а тому укладений відповідачем шлюб з ОСОБА_6 у 2001 році є недійсним.
Зазначають, що в 2004 році ОСОБА_3 та ОСОБА_6 окремо придбали різні об`єкти нерухомості, які належали їм на праві особистої приватної власності.
Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення грошових коштів у касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 26 грудня 1978 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому в Україні шлюбі з ОСОБА_12
10 вересня 1997 року рішенням відділу з питань сімейних справ Окружного суду округу Кук штату Іллінойс, США, було зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_12, про що на території України 25 січня 2005 року складено актовий запис № 107.
17 лютого 2001 року в приміщенні окружного суду округу Кук штату Іллінойс, США, між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 зареєстрований шлюб. Апостиль на свідоцтві про реєстрацію шлюбу проставлений 02 грудня 2010 року.
Згідно з договором від 09 березня 2004 року ОСОБА_6 прийняла дольову участь у будівництві трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
30 вересня 2004 року ОСОБА_6 на підставі акта прийому-передачі прийняла від забудовника трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 89,4 м2, житловою площею 50,4 м2.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 грудня 2004 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 421 від 19 жовтня 2004 року, ОСОБА_6 є власником указаної квартири.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Івано-Франківську, Україна.
Згідно з довідкою Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 27 червня 2014 року №2083/02-14/1 у нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 1281/2008 до майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцями за законом після її смерті є дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2, які 27 вересня 2008 року та 09 серпня 2008 року відповідно подали заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_3 вже звертався до суду з позовом про визнання права на 4/6 частки квартири АДРЕСА_1 з підстав укладення шлюбу з ОСОБА_6 у США.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.