ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., Ситнік О. М. в адміністративній справі № 9901/102/20 (провадження № 11-326заі20), розпочатій за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.)
1. 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Спірне рішення).
Позов мотивував тим, що Спірне рішення є протиправним, непропорційним, необґрунтованим і нерозумним та таким, що не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді й мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
На переконання позивача, всупереч положенням частини шостої статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) зміст оскаржуваного рішення ВРП має виключно установчий, констатуючий характер. Рішення фактично не містить мотивувальної частини як такої - ні конкретних аргументів і доказів, які пояснюють рішення та доводять необхідність звільнення позивача з посади судді, ні посилань на визначені законом підстави звільнення судді, ні мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про звільнення позивача.
Позивач також зауважує, що, незважаючи на установлені законодавчі вимоги, ВРП лише процитувала норму пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, але не встановила й не зазначила в рішенні про те, яка ж конкретно з передбачених указаною нормою двох підстав слугує підставою для звільнення позивача з посади. ВРП не встановила і не зазначила в рішенні, які саме дії позивача як судді є підставою для його звільнення.
На думку апелянта, розглядаючи в порядку статті 56 Закону № 1798-VIII подання Дисциплінарної палати про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП не може обмежуватися формальністю - фактом наявності нескасованого рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади, а зобов`язана здійснити ретельну й об`єктивну перевірку цього подання.
Окремо позивач звернув увагу на те, що він з`явився на засідання ВРП 12 березня 2020 року та подав заяву про відкладення розгляду подання з огляду на те, що залишається невідомим зміст рішення Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) у справі про оскарження рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, та зміст окремих думок суддів, а адвокат позивача не може взяти участі з поважних причин. Однак ВРП у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовила та ухвалила оскаржуване рішення.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 вересня 2020 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. Позивач не погодився з таким рішенням і подав до Великої Палати апеляційну скаргу. Прохання мотивував тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, а викладені в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висновки не відповідають обставинам справи.
ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції від 07 вересня 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення його позову - визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».
4. Постановою від 02 лютого 2021 року Велика Палата апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року - без змін.
Своє рішення Велика Палата мотивувала так.
ОСОБА_1 було звільнено з посади судді на підставі рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, залишеного без змін рішенням ВРП від 10 вересня 2019 року № 1395/0/15-19, яким суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
Велика Палата вважає, що Спірне рішення про звільнення позивача з посади судді не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а прийняте на підставі такого. При ухвалені рішення про звільнення ВРП не оцінює обставини та висновки дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших, пов`язаних із цим питань, оскільки Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VII)I та Законом № 1798-VIII передбачено процедуру перегляду рішень її дисциплінарного органу, але ними не передбачено права ВРП переоцінювати вже встановлені Радою обставини під час вирішення питання про звільнення судді з посади.
ВРП як орган державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною третьою статті 55 Закону № 1798-VIII розгляд питання про звільнення судді з підстави, визначеної частиною шостою статті 126 Конституції України, здійснюється на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
11 вересня 2019 року до ВРП надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді. Подання обґрунтовувалося рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, залишеним без змін рішенням ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19. Надалі правомірність рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 була перевірена судом у справі № 11-1110сап19.
Отже, як вирішила Велика Палата, на момент прийняття Спірного рішення існувало чинне рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Тому ВРП мала достатні підстави для розгляду питання про звільнення судді з посади.
5. Велика Палата, спростовуючи доводи апеляційної скарги позивача, визнала оскаржене рішення вмотивованим; не погодилася з позицією апелянта стосовно того, що ВРП зобов`язана здійснювати ретельну й об`єктивну перевірку подання, оцінювати та враховувати пояснення судді, будь-які інші обставини, факти, докази та аргументи, які є в наявності саме на час вирішення питання про звільнення судді, а не лише ті, які були предметом оцінки Дисциплінарної палати під час прийняття рішення в дисциплінарній справі.
Із цього приводу Велика Палата зазначила, що вимога вмотивованості рішення за результатами розгляду питання про звільнення судді, встановлена частиною шостою статті 56 Закону № 1798-VIII, забезпечується ВРП через виконання дій в межах наданих їй повноважень. Законом № 1798-VIII не передбачено повноваження ВРП під час розгляду питання про звільнення судді з підстави, визначеної частиною шостою статті 126 Конституції України, здійснювати збір, дослідження інших додаткових доказів на перевірку подання Дисциплінарної палати.
Спірне рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла зазначених висновків, тому Велика Палата погодилася з висновком суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного рішення критеріям обґрунтованості та вмотивованості.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу й на те, що згідно з витягом з протоколу № 22 від 12 березня 2020 року «за» звільнення позивача проголосувало 17 членів ВРП, «проти» - 0, відтак виснував, що це рішення ВРП ухвалено повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухвалені.
6. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
На жаль, не можемо беззастережно погодитися з правою позицією Великої Палати, яка виражена у цій справі.
На наше бачення, Велика Палата на рівні з`ясування аргументів стадію звільнення судді з посади за особливими обставинами звела до стану простої і буденної формальності, механістично-церемоніальної акції звільнення судді.
Виглядає так, що Велика Палата наче ототожнила і не провела жодної різниці між функціональними повноваженнями ВРП як органу, який забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і розглядає скарги на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді (пункт 3, 4, 5 частина перша статті 3 Закону № 1798-VIII), і водночас як органу, який ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).
Впадає в око, що для Великої Палати рішення ВРП у межах процедури дисциплінарного контролю має беззастережне домінуюче значення й імперативну силу, яка дозволяє (чи уможливлює) підходити й сприймати подію звільнення судді з посади за особливими обставинами як до вже вирішеного питання. Ідея про окремішність і важливість стадії звільнення судді з посади, на які вершиться доля судді й відбувається втручання у сферу таких фундаментальних принципів судової влади, як незалежність і недоторканність суддів, яке своєю чергою вимагає від Ради прийняття розумного, справедливого, самостійного, принципово вивіреного рішення, набуває ознак похідного, вторинного явища.
Відтак ставлення до рішення ВРП, яке ухвалюється на стадії звільнення судді з посади, перестає бути вимогливим з боку суду, хоча ці рішення за законом мають бути вмотивованими, ясними і ємними настільки, щоб будь-хто, насамперед суддя чи умовний сторонній спостерігач, міг побачити, що ВРП звільнила суддю з посади з огляду на наявні для цього конкретні особливі підстави; що на час розгляду питання звільнення судді не існувало обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в підставах звільнення і котрі не залишилися поза увагою Ради; що ВРП під час розгляду питання про звільнення судді абстрагувалась від своєї попередньої ролі органу, що здійснював дисциплінарне провадження; що суддя позбувся посади на підставі закону й що інакшим способом, ніж через звільнення судді з посади, захистити авторитет та добре ім`я судової влади було неможливо.
7. Для цілей цієї окремої думки, притримуючи фактичної природи обставин зазначеної справи, зважаючи на порушені в апеляційній скарзі доводи, вважаємо за потрібне назвати норми законодавця, якими слід керуватися для розв`язання заявленого спору.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
ВРП виконує в Україні контрольно-наглядові функції стосовно суддівського корпусу, є державним органом, який діє задля забезпечення незалежності судової влади та належного організування судової системи України, зокрема шляхом «формування доброчесного і високопрофесійного корпусу суддів» відповідно до повноважень ВРП, визначених статтею 131 Конституції України, а також статтею 3 Закону № 1798-VIII.
Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
За змістом частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді, зокрема, подання про звільнення судді з посади.
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За статтею 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно із частинами першою, другою статті 115 Закону № 1402-VIII, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).
8. Відповідно до статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
ВРП затверджує Регламент Ради, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень (частина друга статті 2 Закону № 1798-VIII).
За змістом статті 3 Закону № 1798-VIII ВРП: вносить подання про призначення судді на посаду; забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1798-VIII ВРП діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суд