ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 січня 2021 року № 9901/556/19 (провадження № 11-364заі20)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та нечинним рішення в окремій його частині
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернталася до Касаційного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому просила визнати протиправним та нечинним рішення ВККС від 22 травня 2019 року № 281/ко-19 про результати кваліфікаційного оцінювання судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в окремій його частині, а саме в частині того, що рішення набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 № 81/зп-16 (далі - Регламент), а також просила вважати рішення таким, що набрало чинності 22 травня 2019 року.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що положення підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту містять імперативний припис щодо недотримання Громадською радою доброчесності (далі - ГРД, Рада) строків подання висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. На підставі частини п`ятої статті 83 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1402-VIII) та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту поданий висновок ГРД не міг впливати на порядок набрання чинності рішенням ВККС про відповідність судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді. Тільки при дотриманні ГРД порядку подання висновку відповідно до положень підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту виникають підстави для реалізації особливого порядку набрання чинності рішенням Комісії від 22 травня 2019 року № 281/ко-19.
Крім того, позивачка зауважила, що вказане рішення ВККС в оскаржуваній частині не містить обґрунтувань та мотивів, якими вона керувалася, хоч це й обумовлює настання юридично значимих наслідків для позивачки у вигляді необхідності підтримки рішення Комісії її пленарним складом.
Позивачка наполягала на тому, що ВККС зобов`язана була залишити висновок ГРД від 17 травня 2019 року без розгляду, оскільки він поданий пізніше ніж за 10 робочих днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно судді всупереч підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Рішенням Київської міської ради народних депутатів ІІ сесії ХХІ скликання від 27 листопада 1990 року № 12 «Про обрання народних суддів районних народних суддів міста Києва» ОСОБА_1 обрано народним суддею Залізничного районного народного суду міста Києва.
Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2000 року № 2149-ІІІ позивачку обрано суддею безстроково.
Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 постановлено перевести на роботу на посаду судді новоутвореного Солом`янського районного суду міста Києва суддю Залізничного районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Рішенням Вищої ради юстиції від 25 вересня 2012 року № 1088/15-12 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Солом`янського районного суду міста Києва строком на п`ять років з 25 вересня 2012 року по 24 вересня 2017 року.
З 14 квітня 2014 року позивачка обіймає посаду голови Солом`янського районного суду міста Києва.
Рішенням від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1
12 вересня 2018 року було розпочато співбесіду із суддею ОСОБА_1 , однак оголошено перерву для додаткового дослідження матеріалів суддівського досьє та надання інформації.
20 травня 2019 року Комісії надано висновок ГРД про невідповідність судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений ГРД 17 травня 2019 року.
22 травня 2019 року співбесіду із суддею ОСОБА_1 було проведено спочатку, оскільки відбулася зміна складу колегії ВККС.
На співбесіді було досліджено висновок ГРД, обговорено інші дані щодо відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності і за результатами оцінювання встановлено відсутність підстав для оцінки за цими критеріями в 0 балів.
Рішенням від 22 травня 2019 року № 281/ко-19 ВККС вирішила:
- визначити, що суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 803,4 бала;
- визнати суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді;
При цьому ВККС у резолютивній частині зазначеного рішення вказала, що воно набирає чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту.
Вважаючи рішення ВККС від 22 травня 2019 року № 281/ко-19 у частині набрання ним чинності відповідно до підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту протиправним, позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 21 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте за наявності негативного висновку ГРД, незалежно від того, чи був він предметом розгляду на засіданні Комісії у складі колегії, необхідно, щоб це рішення було підтримане не менше ніж одинадцятьма членами ВККС у пленарному складі.
ОСОБА_1 вважає, що зазначене рішення суду першої інстанції не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості. На її переконання, оскаржуване судове рішення не містить належних мотивів щодо основних та доречних аргументів позивачки.
При цьому ОСОБА_1 наголошує, що оскаржуване рішення відповідача прийняте з порушенням принципу правової визначеності, принципу належного урядування та передбачуваності дій державного органу.
На переконання позивачки, положення підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту містять імперативний припис щодо недотримання ГРД строків подання висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. На підставі частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII та підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту поданий висновок ГРД не міг впливати на порядок набрання чинності рішенням ВККС про відповідність судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді. Тільки при дотриманні ГРД порядку подання висновку його можна вважати «наявним», у зв`язку з чим відповідно до положень підпункту 4.10.8 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту виникають підстави для реалізації особливого порядку набрання чинності рішенням Комісії.
Окремо скаржниця також наголошує на тому, що оскільки рішення ВККС від 22 травня 2019 року не набрало чинності, ОСОБА_1 у період з 22 травня до 31 грудня 2019 року отримала меншу суддівську винагороду. Наведене, на її думку, призвело до порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Окрім цього, у поясненнях до апеляційної скарги, які надійшли до Великої Палати Верховного Суду 21 січня 2021 року, скаржниця звертає увагу суду на порушення оскаржуваним рішенням ВККС її права на приватне життя в контексті статті 8 Конвенції, а також посилається на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 9901/577/19.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2020 року - без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду проаналізувала положення Закону № 1402-VІІІ, які регламентують процедуру кваліфікаційного оцінювання, та окремо положення частини першої статті 88 цього Закону в поєднанні з положеннями підпункту 4.10.1 пункту 4.10 розділу ІV Регламенту та констатувала, що колегія ВККС може вчиняти низку дій та рішень для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання судді. Колегія ВККС наділена повноваженнями констатувати - підтвердив чи не підтвердив суддя здатність здійснювати повноваження у відповідному суді. У процесі кваліфікаційного оцінювання колегія Комісії вправі визначати - впливає чи не впливає висновок ГРД або її інформація на результат оцінювання, за умови, що висновок ГРД поданий таким чином, що і суддя, і Комісія мали достатньо часу ознайомитися з ним і відповідним чином відреагувати на нього. У межах цієї процедури висновок що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, колегією ВККС не розглядається.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 1 липня 2020 року у справах № 9901/381/19 та № 9901/489/19, навіть за умови, коли висновок ГРД потрапив у поле зору колегії ВККС незадовго до початку проведення співбесіди із суддею та з порушенням строків його подання, що зумовило ухвалення рішення про залишення висновку ГРД без розгляду, в розумінні положень абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ це не означає, що колегія ВККС набуває можливості оцінювати, аналізувати та визначати юридичну природу цього документа, вирішувати, чи відповідає він вимогам щодо форми та змісту, встановленим законом, чи є він тією причиною (детермінантою), що зобов`язує (спонукає) колегію ВККС до ухвалення рішення стосовно суті висновку ГРД.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у зазначених постановах, законодавче визначення абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ свідчить про те, що якщо у процесі кваліфікаційного оцінювання з`являється таке правове явище чи обставина, як висновок ГРД, то закон імперативно й безальтернативно визначає, коли рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає сили остаточного, а також хто, яким чином та якою кількістю голосів має підтримати таке рішення. Із цього законодавчого формулювання висновується, що саме ВККС у пленарному складі на своєму засіданні може оцінити слушність висновку ГРД й дати відповідь на інші питання, пов`язані з цим висновком, серед іншого й на ті, що стосуються не тільки змісту (суті), але й стосовно його дійсності, достовірності, об`єктивності, правдивості, дотримання форми, строку та порядку затвердження і подання.
Гіпотеза норми абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VІІІ через запровадження умови про наявність висновку ГРД щодо невідповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності передбачає диспозицію у виді подолання висновку ГРД одинадцятьма голосами членів ВККС на пленарному засіданні цього органу, яка не встановлює жодних додаткових, особливих чи конкретних умов, яким має відповідати висновок ГРД як за змістом, так і за формою, строком чи порядком його подання. Інакше кажучи, необхідність підтвердження рішення колегії ВККС про здатність судді здійснювати правосуддя у відповідному суді цей Закон пов`язує із самим тільки фактом негативного висновку ГРД, який у часі був поданий до моменту ухвалення колегією ВККС позитивного для судді рішення.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку, що колегія ВККС, коли ухвалює рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про підтвердження суддею здатності здійснювати повноваження у відповідному суді, не здійснює своїх дискреційних повноважень, а чітко слідує вимогам закону.
Покликання скаржниці на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 9901/577/19 є недоречним, оскільки такі висновки надано в іншій справі, стороною в якій скаржниця не була, і які не є обов`язковими для Великої Палати Верховного Суду відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Окрім цього, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду звернули увагу на те, що надання оцінки висновку ГРД належить до виключних повноважень ВККС. Такі повноваження реалізуються в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді.
Отже, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду погодилися з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Комісія прийняла у спосіб, на підставі та в межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення; висновки суду ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні фактичних обставин справи й правильному застосуванні норм матеріального права.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.
За правилами частин першої, п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIIIкваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.